Мозок грає з нами в зворотне дежавю: відкриття вчених дивує

Повторення має дивний вплив на наш розум. У всіх траплявся досвід déjà vu — відчуття, що ми вже переживали певну ситуацію раніше. Але ще більш загадковим є явище jamais vu, протилежне до déjà vu, коли щось добре знайоме раптом здається дивним, новим або навіть фальшивим.

Що таке jamais vu?

Jamais vu (фр. «ніколи бачене») — це рідкісне психофізіологічне явище, коли мозок втрачає відчуття звичності. Наприклад, знайоме слово може виглядати неправильним, відомий об’єкт — чужим, а знайоме місце — незнайомим.

У новому дослідженні, відзначеному премією Ig Nobel з літератури, вчені дослідили механізм цього явища. У першому експерименті 94 студенти повторно писали слова, як-от «двері» або «меч». Близько 70% учасників повідомили про відчуття нереальності — те, що дослідники класифікували як jamais vu. Це ставалося приблизно після 33 повторень.

У другому експерименті використовувалось лише слово «the» — і навіть у цьому випадку 55% учасників відчули ефект jamais vu. Один з них написав: «Мені здалося, що слово не справжнє — ніби мене намагаються обдурити».

Навіщо це потрібно мозку?

Науковці вважають, що jamais vu є сигналом до «перезавантаження» когнітивної системи. Коли певна дія стає надто автоматизованою, мозок вмикає внутрішній “реаліті-чек”, щоб повернути людину до свідомого сприйняття дійсності.

Це може пояснити, чому jamais vu іноді виникає у музикантів, які раптом «втрачаються» у знайомому творі, або у водіїв, які раптово починають сумніватися у своїх діях.

Цей ефект також має зв’язок з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР). Наприклад, багаторазове перевіряння замка може викликати втрату впевненості у реальності дії — що й провокує повторення.

Чому це важливо?

Дослідження jamais vu допомагає краще зрозуміти, як працює наша пам’ять і увага, як мозок обробляє звичну інформацію, і чому ми іноді відчуваємо, що світ довкола став нереальним.

Ці знання можуть мати практичне застосування — зокрема у психології, неврології та лікуванні психічних розладів. І, можливо, це ще один доказ того, що іноді навіть найбуденніші речі можуть ховати у собі дивовижні загадки свідомості.