Генетичний портрет диктатора: вчені дослідили ДНК Гітлера та знайшли в ньому сліди хвороби

Міжнародна команда вчених та істориків провела аналіз ДНК, отриманої зі зразка крові на фрагменті тканини з дивана, де Адольф Гітлер скоїв самогубство у 1945 році. Дослідження, представлене у документальному фільмі британського каналу Channel 4, мало на меті створити “генетичний портрет” диктатора.

Результати виявили імовірний генетичний розлад і високі показники схильності до низки психічних станів. Вони також спростували давній міф про його родинне походження, пише New Scientist.

Які генетичні особливості виявили у Гітлера?

Одним із найважливіших висновків дослідження стало підтвердження того, що кров на дивані дійсно належить Адольфу Гітлеру. Багато років у світі “гуляють” теорії змови про те, що він насправді не застрелився, а втік до Аргентини, наказавши спалити тіла підставних осіб під виглядом свого та Єви Браун. Аналіз генетичного матеріалу збігся з даними родича Гітлера чоловічої статі.

Ще одним висновком є те, що Гітлер, найімовірніше, страждав на синдром Каллмана. Цей стан є генетичним розладом, який впливає на статевий розвиток. Зазначається, що синдром Каллмана часто призводить до низького рівня тестостерону, неопущених яєчок і може бути причиною мікропеніса.

Історик Алекс Кей, який брав участь у проєкті, зазначив, що це відкриття, можливо, дає відповідь на багаторічні підозри щодо сексуального розвитку Гітлера. Він каже, що цей синдром може пояснити, чому диктатор почувався некомфортно поруч із жінками і чому, ймовірно, ніколи не вступав в інтимні стосунки.

Ніхто так і не зміг пояснити, чому Гітлер протягом усього свого життя відчував себе так некомфортно в присутності жінок і чому, ймовірно, ніколи не вступав з ними в інтимні стосунки, – зазначив Алекс Кей з Потсдамського університету.

Крім того, тестування показало, що геном Гітлера має “дуже високі” показники схильності до аутизму, шизофренії та біполярного розладу, потрапляючи у верхній один відсоток популяції за цими показниками. Було також виявлено оцінку вище середньої для синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ).

Варто зауважити, що наявність цих ознак не є клінічним діагнозом, адже схильність не означає обов’язкові прояви. Критерії діагностики цих психічних станів не включають генетичні дані. Деякі критики, як-от Майкл Ле Пейдж, стверджують, що висновки про генетичну схильність можуть бути оманливими, і що такі фактори, як жорстоке поводження та нехтування з боку його батька-алкоголіка, є набагато більш релевантними для розуміння його гніву та ненависті. Сама дослідницька команда наголосила, що виявлені стани ніяк не можуть пояснити чи виправдати расистську політику або військову агресію Гітлера.

Цікавий висновок зробила генетикиня Турі Кінг, яка працювала над проєктом. Вона звернула увагу на певну іронію. Політика євгеніки, яку просував Гітлер, була спрямована на знищення людей з певними генетичними особливостями. Але якби диктатор мав можливість переглянути власну ДНК, він би, майже напевно, відправив себе до газових камер.

Походження Адольфа Гітлера

Отримані ДНК-дані також дозволили спростувати поширений міф про можливе єврейське походження Гітлера. Згідно з чутками, його бабуся могла завагітніти від єврейського роботодавця. Однак аналіз ДНК показав, що дані Y-хромосоми Гітлера збігаються з ДНК його родича по чоловічій лінії, що унеможливлює наявність єврейського походження через зовнішній зв’язок.