Гарвардський фізик заявляє, що “знайшов Бога” на краю Всесвіту

Колишній фізик з Гарварду спробував поєднати сучасну космологію з біблійними уявленнями про Бога. У результаті з’явилася гіпотеза про конкретне місце у Всесвіті, де нібито може перебувати “божественна сутність”. Ідея звучить ефектно, але викликає серйозні запитання з боку науки.

Чи можна пов’язати Бога з космічним горизонтом?

Колишній гарвардський фізик Майкл Ґійєн запропонував припущення, що Бог може мати фізичне “місце” у Всесвіті. За його словами, ця точка розташована приблизно за 439 мільярдів трильйонів кілометрів від Землі. Очевидно, що це не наукове відкриття і не гіпотеза, яку визнає академічна спільнота. Йдеться радше про філософсько-релігійну інтерпретацію з використанням окремих термінів з фізики, пише IFLScience.

В основі міркувань Ґійєна лежить поняття космічного або подієвого горизонту. Це межа спостережуваного Всесвіту, за якою світло об’єктів ніколи не зможе досягти Землі. Причина проста: Всесвіт розширюється, а простір між нами та далекими галактиками збільшується швидше, ніж світло здатне його подолати.

У статичному Всесвіті ситуація була б іншою. З часом ми поступово бачили б усе більше далеких об’єктів, адже світлу просто потрібен час, щоб дістатися до нас. Але реальний Всесвіт не є статичним. Згідно із законом Габбла, що далі об’єкт, то швидше він віддаляється від нас. У певній точці швидкість цього віддалення досягає швидкості світла.

Саме цю відстань Ґійєн і називає “космічним горизонтом”, додаючи до неї божественний сенс. Він стверджує, що на цій межі час нібито зупиняється, а отже, там не існує минулого, теперішнього та майбутнього. Далі він проводить паралель із Біблією, де сказано, що небо недоступне для живих людей і є місцем перебування нематеріальних, безсмертних істот.

Чому все це неправда?

Проблема в тому, що така інтерпретація суперечить сучасній космології. У наукових моделях час не “завмирає” на космічному горизонті. Події там відбуваються звичайним чином, просто для спостерігача із Землі вони виглядають дедалі повільнішими через сильне червоне зміщення світла. Це ефект спостереження, а не реальна зупинка часу.

Космічний горизонт також не є фізичною стіною або особливим місцем у просторі. Він залежить від точки спостереження. Для гіпотетичних спостерігачів у далеких галактиках Земля й сама перебуває за їхнім космічним горизонтом. Це не робить нашу планету сакральною або божественною.

У підсумку твердження Ґійєна, які він з радістю висловив Fox News, зводяться до поетичної метафори, а не до наукового висновку. Він трактує спостережну межу Всесвіту як фізичну локацію і наділяє її властивостями, яких вона не має.