Вчені з Німеччини, Франції та США встановили, що зростання тривалості життя у поколінь, народжених у другій половині XX століття, сповільнилося порівняно з темпами, зафіксованими у людей, що з’явилися на світ у першій половині століття.
Як повідомляє Експерт з посиланням на PNAS, дослідження охопило дані по 23 країнах з високим рівнем доходу і низькою смертністю. Вчені застосували шість методів прогнозування, включаючи класичні демографічні моделі (наприклад, Lee-Carter і прогнози ООН), а також нові статистичні підходи. Результати виявилися близькими: у поколінь 1939-2000 років народження приріст очікуваної тривалості життя йде значно повільніше, ніж у їхніх попередників.
Так, якщо люди, народжені в 1900 році, жили в середньому близько 62 років, а покоління 1938 року — майже 80 років, то для покоління 1980 року прогнозується приріст набагато менший, ніж очікувалося. Згідно з оцінками, темпи збільшення тривалості життя сповільнилися на 37–52%. У першій половині XX століття кожна нова когорта додавала приблизно 5,5 місяця життя, тепер же — лише 2,5–3,5 місяця.
Головним фактором зростання на початку століття стало різке зниження дитячої смертності завдяки медичним досягненням і поліпшенню умов життя. Сьогодні ці резерви практично вичерпані, а зниження смертності серед літніх людей відбувається недостатньо швидко, щоб компенсувати ситуацію. Навіть при прискореному зниженні смертності серед дорослих зростання середньої тривалості життя не досягне колишнього рівня.
При цьому дослідники підкреслюють: будь-які прогнози умовні, оскільки їх можуть змінити несподівані події — від нових епідемій до медичних проривів або великих соціальних трансформацій.
Прогнози щодо тривалості життя мають стратегічне значення для соціальної політики: вони безпосередньо пов’язані з пенсійними системами, охороною здоров’я, соціальними програмами та довгостроковими планами громадян.
