Чому Атлантичний океан “тоне” у водоростях: вчені розгадали таємницю гігантських скупчень

Гігантські скупчення бурих водоростей, відомі як Великий атлантичний саргасовий пояс, стали рекордно великими. Це загрожує туризму та екосистемам Карибського басейну. Нещодавнє дослідження вчених з Інституту хімії Макса Планка нарешті пояснило, чому водорості ростуть так швидко і як цим процесом керують океанічні глибини.

З 2011 року науковці фіксують утворення гігантського поясу водоростей Sargassum, що дрейфує від екватора до Карибського басейну. Лише на початку червня цього року його маса сягнула рекордних 38 мільйонів тонн, пояснює Scitech Daily.

Накопичуючись біля узбережжя, водорості гниють, виділяючи неприємний запах, що шкодить туризму та прибережним екосистемам. Водночас у відкритому океані вони слугують важливим середовищем існування для багатьох морських видів.

У чому причина аномального росту водоростей?

Довгий час вважалося, що причиною такого бурхливого росту є поживні речовини з річок Амазонка та Оріноко або пил із Сахари, але ці фактори не могли пояснити масштаби явища.

Нове дослідження опубліковане в Nature Geoscience показало, що ключовий механізм пов’язаний із підйомом (апвелінгом) глибинних вод біля екватора. Сильні вітри піднімають на поверхню холодну воду, багату на фосфор, яка далі рухається на північ.

Надлишок фосфору створює ідеальні умови для росту ціанобактерій, що живуть у симбіозі з саргасовими водоростями. Ці мікроорганізми здатні фіксувати азот з атмосфери, перетворюючи його на доступну для водоростей форму.

Саме цей додатковий азот дає Sargassum конкурентну перевагу над іншими водоростями та спричиняє їхнє вибухове розмноження.

Докази цього механізму вчені знайшли, аналізуючи річні шари коралів, які, подібно до кілець дерев, зберігають інформацію про хімічний склад океану. Дослідники виявили пряму кореляцію між періодами високої фіксації азоту та ростом біомаси водоростей, особливо після 2011 року.

Розуміння цього процесу дозволить покращити прогнозування майбутніх скупчень водоростей та розробити заходи для пом’якшення їхнього впливу.

А тим часом дослідження льодовиків в Антарктиці показало, що процеси танення 9000 років тому були спричинені самопідсилюваним ефектом “доміно”, коли тала вода з одного регіону провокувала більше танення в іншому.

Цей процес може впливати на сучасне танення льодовиків, прискорюючи підняття рівня світового океану через вторгнення теплих глибинних вод.