“Посейдон” потрібен Путіну лише для одного, і це не удар по США, – Forbes

Спроби перетворити Дональда Трампа на союзника Росії остаточно провалилися, тож Володимир Путін повернувся до звичної тактики ядерного шантажу і залякування. З цією метою Кремль похизувався успішними (буцімто) випробуваннями ядерної торпеди “Посейдон”, пише Forbes.

За своєю концепцією “Посейдон” – це зброя другого удару. Тобто передбачається, що Росія та її потенційний ворог вже обмінялися першою хвилею ядерних ударів (та ймовірно вже знищили одне одного), і ось після цього у справу вступає “Посейдон”. Не зрозуміло вже навіщо, але вступає.

Ця торпеда, або як сьогодні прийнято казати “підводний безпілотний апарат” оснащений не лише ядерною боєголовкою потужністю 2 мегатони, але і ядерним двигуном. Друге в теорії забезпечує “Посейдону” необмежений запас ходу, щоб непомітно підібратися до ворожого побережжя і знищити ворожі порти (які за логікою і так вже мають бути знищені при першій хвилі ударів).

Втім автор публікації Forbes не надто зосереджується на технічних характеристиках і сценаріях застосування “Посейдона”. Натомість він намагається пояснити, навіщо Путін взагалі почав хизуватися зброєю, яка в теорії має бути дуже секретною.

На думку журналіста, Путін заговорив про цей проект через те, що на тлі вкрай невдалої війни проти України Росія втратила реноме передової військової держави світу. Заява про створення унікальної зброї, якої ніхто в світі більше не має (бо в ній просто немає сенсу), мала би показати, що РФ залишається лідером у передових озброєннях.

Момент, обраний Путіним для цього теж не випадковий, вважає автор публікації. Це явна реакція на розмови про можливу поставку ракет “Томагавк” Україні.

“Посейдон” відображає рішучість Москви підтримувати стратегічний паритет із Заходом після невдач на полі бою [в Україні] та промислових обмежень. Незалежно від того, чи трансформує він підводну війну, чи залишається значною мірою символічним, “Посейдон” підкреслює ширшу спробу Росії відновити свою роль лідера у військових технологіях та зміцнити свої стратегічні позиції у світовій безпеці”, – резюмує автор.