Питання територіальних поступок у війні між Росією та Україною знову опинилося в центрі світової політики. Як інформує портал «Експерт», з посиланням на французьке видання Le Monde, президент США Дональд Трамп наполягає на тому, щоб Київ поступився Москві всім Донбасом, включно з районами, які досі перебувають під контролем української армії. Президент України Володимир Зеленський демонструє обережну відмову, усвідомлюючи ризик зіпсувати відносини з американським лідером.
Мапа фронту та переговори в Білому домі
Переговори Трампа та Зеленського, що відбулися 18 серпня у Вашингтоні, розпочалися з мапи України, на якій були позначені 1300 кілометрів лінії фронту та 20% окупованих територій. Деталі розмови двох лідерів так і не стали публічними. Проте позиції Трампа зрозумілі: ще після своєї зустрічі з Володимиром Путіним на Алясці 15 серпня він заявив, що Кремль готовий припинити війну, якщо отримає повний контроль над Донецькою та Луганською областями.
На своїй платформі Truth Social Трамп написав: «Президент України Зеленський може покласти край війні з Росією майже миттєво, якщо захоче, або може продовжувати воювати». На думку американського лідера, поступка Києва є неминучою ціною заради миру. Але Зеленський відкинув таку можливість, отримавши підтримку європейських союзників. Він визнає, що армія України поки не здатна силою повернути території, утримувані Москвою, однак одностороння здача земель, що знаходяться під контролем Києва, є неможливою. Президент запропонував заморозити лінію фронту і заявив про готовність зустрітися з Володимиром Путіним, щоб обговорити мирне врегулювання. «Це питання ми залишимо між Путіним і мною», — підкреслив він.
Побоювання Києва та роздратування Вашингтона
Тема територіальної цілісності України, порушена у Вашингтоні на зустрічі світових лідерів, залишається вкрай болючою. Аналітики побоюються, що категорична відмова Зеленського йти на поступки може викликати роздратування у Трампа, який прагне якнайшвидшого укладення угоди.
Сама ідея поступитися Донбасом сприймається в Києві як надзвичайно небезпечна. У контрольованій Україною частині Донецької області продовжують жити понад 200 тисяч мирних громадян. Здача цих територій, як стверджують військові, не лише зруйнувала б довіру суспільства до влади, а й відкрила б шлях Кремлю до подальшого наступу.
Політолог Володимир Фесенко зазначає: «Будь-яке одностороннє виведення українських військ стало б величезною помилкою, що спричинила б потужну хвилю критики в країні. До того ж це не зупинило б війну. Путін висунув би нові ультиматуми: спочатку вимагатиме Херсон та Запоріжжя, потім Харків та Одесу. І він не зупиниться. Путін атакує тих, кого вважає слабкими». Ці слова перегукуються з риторикою самого Кремля. Москва не приховує амбіцій щодо розширення контролю, а регулярні заяви Путіна про «історичну приналежність» низки українських регіонів лише посилюють тривогу.
Донбас як символ
Сьогодні Росія утримує близько 20% української території. Повністю окупований лише Кримський півострів, анексований у 2014 році. Південні регіони Херсон та Запоріжжя захоплені на 71% та 74%, а Донецьк і Луганськ — на 79% та 99%. Крім того, російська армія контролює кілька плацдармів у Харківській та Сумській областях.
Попри сумніви експертів щодо економічних та військових ресурсів Росії для наступу за межі Донбасу, саме цей регіон залишається головним напрямком атак. Москва веде там бойові дії вже понад три роки, поступово розширюючи свої позиції ціною великих втрат.
З погляду Кремля, Донбас — символічний і пропагандистський центр. Тут у 2014 році за підтримки Москви спалахнув сепаратистський заколот, що став наслідком революції на Майдані та втечі Віктора Януковича. Колись індустріальне серце СРСР, багате на шахти й металургію, регіон уже десятиліття переживає економічний занепад. Сьогодні Донбас зруйнований понад одинадцятьма роками війни. Економічні перспективи туманні: для відновлення інфраструктури та розробки покладів стратегічних мінералів будуть потрібні колосальні вкладення. Але Москва, вклавши стільки сил і ресурсів, навряд чи погодиться відмовитися від контролю.
Балансування Зеленського
На цьому фоні Зеленський опинився у вкрай складному становищі. З одного боку — тиск Трампа, який вимагає якнайшвидшого миру. З іншого — категоричне небажання українців віддавати нові території.
Соціологія показує втому суспільства: за даними Київського міжнародного інституту соціології, 43% громадян готові обговорювати де-факто визнання контролю Росії над уже окупованими територіями, але без офіційного визнання. 48% виступають проти навіть таких компромісів.
Водночас більшість (понад 50%) допускають обговорення цієї ідеї лише у разі гарантованого мирного плану з надійними гарантіями безпеки. Однак 78% населення категорично відкидають можливість передачі Росії територій, які Київ утримує сьогодні.
Таким чином, Україна балансує між тиском Білого дому та власною національною стійкістю. А Донбас залишається ключем до розуміння того, яким буде результат війни: компромісним і ризикованим чи затяжним і виснажливим.
