В Україні розгортається нова внутрішньополітична боротьба, яка дедалі більше впливає на баланс сил у владі. На тлі повномасштабної війни країна стикається з серією конфліктів і перестановок у вищих ешелонах влади.
Протягом червня в політичному житті відбулися три ключові події, що свідчать про зміну розстановки впливу в керівництві держави, — повідомляє The Economist.
Першою подією стало відкриття справи проти Олексія Чернишова — колишнього віцепрем’єр-міністра, якого раніше розглядали як можливого наступника прем’єра. Його ім’я фігурує у справі про корупцію, і він став найвищим посадовцем, щодо якого було відкрито провадження під час війни. На момент публікації він перебував за кордоном, а повернення до України затримував — що викликало питання з боку спостерігачів, враховуючи його роль у сфері реінтеграції.
Друга подія пов’язана з імовірною зміною голови уряду. За попередніми даними, кандидатурою на посаду прем’єра розглядається міністерка економіки Юлія Свириденко, якій наразі 39 років. Вона відома як представниця найближчого оточення Офісу президента, що посилило припущення про централізацію впливу навколо конкретних фігур у владі.
Третій епізод стосувався начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова. Попри розмови про його можливе усунення, ця ініціатива виявилася безуспішною. Буданов зберігає високу підтримку серед військових і має сталу позицію в силовому блоці.
На тлі цих подій особливу увагу аналітиків привернув голова Офісу президента Андрій Єрмак. Хоча він не обіймає формально урядової посади, його вплив на кадрову та політичну політику, за свідченнями джерел, залишається вирішальним. У публікації The Economist нагадується, що до приходу у владу Єрмак працював юристом і продюсером, а також мав стосунок до шоу-бізнесу.
За даними видання, останнім часом у Сполучених Штатах зростає критика на адресу Єрмака. У дипломатичних колах Вашингтона все частіше висловлюється незадоволення стилем його роботи, а доступ до контактів з ним обмежується. Водночас у Києві, навпаки, спостерігається посилення його впливу. Джерела стверджують, що саме він міг ініціювати справу проти Чернишова, щоб нейтралізувати конкуренцію й не допустити альтернативних каналів комунікації з міжнародними партнерами.
Як вважають джерела, відсторонення Чернишова могло відкрити шлях до призначення Свириденко — посадовиці, якій приписують повну лояльність до Єрмака. Йдеться не лише про боротьбу за позиції в уряді, а й про контроль над міжнародними контактами, зокрема зі Сполученими Штатами.
Ці події демонструють початок нової фази внутрішньої політичної динаміки, що розгортається в умовах війни. Конкуренція за вплив і контроль в уряді відбувається на тлі військових викликів і ознак зниження зовнішньої підтримки. Аналітики зазначають, що нинішня боротьба за владу може мати довготривалі наслідки для стабільності української політичної системи.
