Арестович вбив заявою: українці не вміють воювати

Колишній радник Офісу президента Олексій Арестович виступив із різкою критикою українського суспільства, заявивши, що українці “патологічно не вміють воювати” — незалежно від того, підтримують вони демонтаж імперських символів чи виступають проти нього.

На думку Арестовича, справжнє вміння воювати полягає не в символічних жестах, а в чіткому розумінні, хто є ворогом і за що саме ведеться боротьба.

Пам’ятники прибрали. А що далі?

Коментуючи рішення Київради щодо “очищення культурного простору” від імперських пам’ятників, Арестович визнає: сам факт демонтажу — не проблема.

Проблема в іншому — що з’являється замість цього.

Він ставить серію практичних запитань, на які, за його словами, влада не дає відповіді:

• коли в Києві реально зменшаться затори і завдяки яким рішенням Київради;

• коли в столиці з’являться якісні стаціонарні укриття, які можна швидко й безпечно зайняти під час тривоги;

• коли буде створене культурне середовище, здатне породити нових митців світового рівня, а не лише нескінченні символічні війни.

Культурний фронт як декорація

Арестович називає нинішній “культурний фронт” декорацією, за якою:

• Київрада,

• Верховна Рада,

• і “рада Фейсбука”

дозволяють, за його словами, розграбовувати й деградувати країну, не займаючись її реальним розвитком.

Особливо жорстко він проходиться по бюджету столиці, зазначаючи, що на ППО та укриття виділено близько 10% — “усього лише”.

Хто готовий виходити за реальні інтереси?

Арестович прямо запитує суспільство:

• хто готовий фізично вийти і вимагати фінансування ППО та укриттів;

• хто готовий добиватися зміни освітньої політики, зокрема посилення вивчення англійської;

• хто готовий захищати реальні інтереси, а не символи.

І сам же відповідає: ніхто.

Символи замість змісту

На думку Арестовича, боротьба за пам’ятники — це боротьба в зоні символічного, яка:

• не збільшує реальної користі,

• не змінює якості життя,

• не посилює безпеку.

“Це класичний розвод лохів на декораціях”, — резюмує він, протиставляючи українське суспільство французьким фермерам, які, за його словами, уміють добиватися реальних змін через тиск на владу.

“Боротися треба не за пам’ятники, а за пам’ять”

Ключова теза Арестовича — боротьба має йти не за символи, а за пам’ять про власні справжні інтереси.

Поки цього не станеться, вважає він, міське середовище деградуватиме, корупціонери багатітимуть, а культурний простір перетворюватиметься на “золоті унітази” — межу матеріальної культури на нинішньому рівні свідомості.