Путін боїться змови генералів: погляд

Путін давно вирішив, що в Росії не буде жодного «політичного транзиту»-еволюції політичного режиму влади чи жодного наступника, а лише вічне абсолютне правління

Головною метою несподіваних путінських перестановок у вищому ешелоні влади було не покарання Шойгу через крадіжки в армії чи покарання конфлікту з Пригожиним, а доля Патрушева, який усі 10 років запевняв Путіна, що його син є найкращим і найнадійнішим наступником Путіну, пише Віктор Небоженко, «Фейсбук».

Путін давно вирішив, що в Росії не буде жодного «політичного транзиту»-еволюції політичного режиму влади чи жодного наступника, а лише вічне абсолютне правління Путіна. Все в Росії має змінюватися на гірший бік, окрім самого Путіна — це його життєва стратегія. Чим гірше Росії, тим довша і сильніша влада Путіна.

Окупанти вже під Вовчанськом Путін змінює Шойгу на «переправі»: чого чекати на фронті

Але, для того щоб скинути могутнього Патрушева зі свого місця РБ РФ, який практично контролював усіх силовиків та політичне життя Росії, Путіну довелося знімати з посади міністра оборони Шойгу і відправляти на його місце Патрушева, сина якого сильно підвищили на посаді, але стравили з його начальником-бульдогом, прем’єр-міністром Росії Мішустіним. Тому конфлікти між сином Патрушева, який відкрито підсиджує прем’єр-міністра Мішустіна, буде неминучим, що й потрібне Путіну. Таким чином він одночасно послаблює родину Патрушевих та прем’єра Мішустіна, за спиною якого стоїть Чемезєв.

З іншого боку, прем’єр-міністр Мішустін неминуче зіткнеться з волею та претензіями сильного економіста Білоусова, який став замість Шойгу міністром оборони. Тепер весь величезний військовий бюджет буде підпорядкований не Кабміну Мішустіна, а міністру оборони Білоусову, на якого спирається Путін.

Призначення Білоусова теж має своє політичне підґрунтя. Таким чином Путіну вдається розбити тандем Шойгу-Герасимов, який не впорався з війною і зробити їх «цапами-відбувайлами» за поразки в Україні, і принизити армію під час війни – цивільний міністр проти генералітету, а не досвідчений воєначальник. Путін боїться змови генералів. Путін показує Заходу та російському суспільству, що жодна військова перемога в Україні є його політичною метою, а створення самодостатньої мілітаризованої економіки та агресивної держави, оточеної ворогами. А перманентна, «вічна війна» проти України чи конфлікти в інших частинах світу є головним засобом збереження його режиму особистої абсолютної влади.