Улов, який шокував науку: як випадкова знахідка перевернула уявлення вчених

У 1938 році кураторка Музею Східного Лондона в ПАР Марджорі Кортні-Латімер випадково здійснила відкриття, яке згодом назвуть одним із найважливіших у ХХ столітті. Під час огляду незвичного улову, про який їй повідомив капітан рибальського судна, вона побачила рибу, що не нагадувала жоден відомий вид.

Про це повідомило видання IFLScience.

Кортні-Латімер вдалося впізнати в незвичній рибі з рибальського улову вид, який вважали зниклим понад 66 мільйонів років.

Працюючи в Музеї Східного Лондона, кураторка музею роками просила рибалок повідомляти про будь-які дивні знахідки. 22 грудня 1938 року такий дзвінок надійшов від капітана судна «Неріне». Вона одразу вирушила до порту й побачила рибу, зовнішність якої не збігалася з жодним відомим їй видом.

За її словами, риба мала блідо-бузкове забарвлення, покривалася твердою лускою й мала чотири плавці, схожі на кінцівки, та незвичайний хвіст. Зразок був завдовжки майже півтора метра, що навіть насторожило таксиста, який віз її до музею. Попри це, керівництво установи спершу не визнало знахідку важливою.

Оскільки зберегти тушу було складно, а морги відмовилися її охолоджувати, кураторка вирішила вдатися до таксидермії. Лише після цього вона змогла отримати відповідь від відомого іхтіолога Джеймса Леонарда Браєрлі Сміта. Побачивши рибу 16 лютого 1939 року, він зрозумів, що перед ним — справжній целакант, представник групи, яка зникла з літопису викопних ще часів динозаврів.

Виявлений вид назвали Latimeria chalumnae — на честь Кортні-Латімер та річки Чалумна. Через 14 років знайшли другого представника, а нині відомі два живі види целакантів: африканський та індонезійський. За оцінками Міжнародного союзу охорони природи, ці риби перебувають під критичною загрозою зникнення.

Вчені наголошують: саме знання й наполегливість Кортні-Латімер дозволили зберегти зразок і переписати частину історії еволюції. Попри майже століття досліджень, багато аспектів життя сучасних латимерій і досі лишаються загадкою — ці «живі скам’янілості» виявилися набагато сучаснішими й складнішими, ніж колись вважали.