Ці кольори найрідкісніші та найдорожчі у світі

У світі існують кольори, які вражають своєю рідкісністю та вартістю. Ці відтінки не лише захоплюють своєю красою, але й мають значну історичну та культурну цінність. 

Тірський пурпур, відомий також як імператорський пурпур, був одним із найдорожчих барвників у стародавньому світі. Його отримували з морських молюсків роду Murex, і для виробництва невеликої кількості барвника потрібно було зібрати тисячі молюсків. Цей процес був настільки трудомістким, що вартість тірського пурпуру була надзвичайно високою, і його могли собі дозволити лише найбагатші особи, такі як римські імператори. Сьогодні точну вартість цього барвника важко визначити, оскільки він більше не виробляється традиційним способом, але історично він був одним із найдорожчих кольорів.​

Натуральний ультрамарин, відомий своїм глибоким синім відтінком, отримували з дорогоцінного каменю лазуриту. У середньовіччі та епоху Відродження цей пігмент був дорожчим за золото через складність видобутку та обробки лазуриту. Художники використовували його для створення найважливіших елементів своїх робіт, особливо в зображеннях Діви Марії. Сьогодні синтетичні аналоги значно знизили вартість ультрамарину, але натуральний пігмент залишається рідкісним і дорогим.​

Індійський жовтий був яскравим жовтим пігментом, який, за легендою, отримували з сечі корів, яких годували виключно листям манго. Цей пігмент використовували в індійському живописі до його заборони в XIX столітті через жорстокість процесу виробництва. Сьогодні справжній індійський жовтий більше не виробляється, і його історичні зразки є надзвичайно рідкісними та цінними.​

Ляпіс-лазуровий — це інтенсивний синій пігмент, отриманий з мінералу лазуриту. У минулому він був настільки дорогим, що використовувався лише для найважливіших частин картин, таких як одяг святих. Сьогодні натуральний ляпіс-лазуровий пігмент залишається рідкісним і дорогим, хоча синтетичні версії доступні за нижчою ціною.​

Кобальтовий синій — це яскравий синій пігмент, вперше синтезований у XIX столітті. Хоча він не є таким дорогим, як ультрамарин, його виробництво все ще вимагає значних витрат через складність процесу та вартість сировини.​