Павукоподібні мавпи діляться “інсайдерською інформацією” для пошуку найкращої їжі

Павукоподібні мавпи мають складну соціальну організацію і не шукають їжу навмання – натомість вони обмінюються між собою “інсайдерською інформацією” про найкращі плодові дерева в лісі. Як пише The Independent, в новому дослідженні, яке опубліковане у науковому журналі npj Complexity, вчені з’ясували, що вказані примати постійно змінюють склад своїх підгруп, і така динаміка дозволяє їм передавати одне одному важливі знання про джерела їжі.

Дослідження стало результатом співпраці науковців з Університету Герріот-Вотта, Единбурзького університету та Національного автономного університету Мексики. Воно ґрунтується на семирічних польових спостереженнях на півострові Юкатан.

Отримані дані дали змогу детально проаналізувати ключову особливість соціальної поведінки павукоподібних мавп Жоффруа: члени групи регулярно розділяються на менші підгрупи, а згодом знову об’єднуються в нових комбінаціях. Одна й та сама підгрупа може більше ніколи не вирушати на пошуки їжі разом.

Еколог з Единбурзького університету Меттью Сілк наголосив, що така поведінка не є випадковою. За його словами, це “розумна система обміну інформацією про те, де саме в лісі ростуть найкращі плодові дерева”.

Дослідники відстежували пересування окремих особин і складали карти їхніх “базових ареалів” – ділянок лісу, які кожна мавпа знає найкраще. Частина територій відома багатьом тваринам, як популярний ресторан у місті, тоді як інші – лише одній-двом, наче прихована перлина.

Таке часткове перекриття дозволяє мавпам регулярно зустрічатися й обмінюватися “порадами”, водночас кожна з них досліджує власну частину лісу. У підсумку вся група отримує максимально повну інформацію про найкращі місця для годування.

На думку професора Габріеля Рамоса-Фернандеса з Національного автономного університету Мексики, така “плинна” соціальна структура має прямий вплив на успішність пошуку їжі. Завдяки розподіленому дослідженню середовища і подальшому обміну унікальними знаннями група в цілому знає ліс значно краще, ніж будь-яка окрема особина.

Вчені називають цю стратегію яскравим прикладом колективного інтелекту в природних умовах.