Вчені виявили в мантії Землі “затонулі світи”, яких там не повинно бути

Потенційні ділянки давньої земної кори були виявлені глибоко в мантії Землі. Ці “затонулі світи”, як їх інколи називають дослідники, були виявлені завдяки новому способу вимірювання структур внутрішньої частини нашої планети.

Інноваційний спосіб картографування дає вченим унікальні можливості для вивчення раніше недоступних глибин Землі. Однак ці таємничі плями з’являються там, де вони не повинні бути, пише Space.com.

Десятиліттями вчені створювали картину надр Землі за допомогою сейсмографів – тривимірних зображень, створених шляхом вимірювання того, як сейсмічні хвилі від землетрусів відбиваються глибоко всередині нашої планети.

За словами дослідників, цей метод допоміг ідентифікувати стародавні ділянки земної кори, відомі як субдукційні плити, які були втягнуті в мантію через зони субдукції, де стикаються тектонічні плити. Для прикладу, у жовтні 2024 року експерти оголосили про відкриття ділянки морського дна, який глибоко занурився в мантію під островом Пасхи.

Використовуючи новий тип сейсмографічного зображення, науковці показали, що вони виявили “численні” потенційні субдукційні плити по всій мантії Землі.

Однак, на відміну від раніше ідентифікованих субдукованих плит, які знаходяться в областях, де тектонічні плити зараз стикаються або раніше розбивалися, деякі з нових аномалій розташовані в місцях, де ніколи не було відомої тектонічної активності. Незрозуміло, як вони там опинилися.

“За допомогою нової моделі високої роздільної здатності ми можемо бачити такі аномалії всюди в мантії Землі. Але точно не знаємо, що це таке”, – сказав докторант геологічного інституту ETH Zurich у Швейцарії Томас Шоутен.

Вчені припускають, що знайдені плями можуть бути зроблені з короподібного матеріалу, який залишився після створення мантії 4 мільярди років тому. Або ж складаюся з іншого такого ж щільного матеріалу, який виріс у мантії за останні кілька сотень мільйонів років.

Дослідники також припускають, що нещодавно виявлені плями можуть бути субдукованими плитами, головним чином тому, що сейсмічні хвилі проходять через них з однаковою швидкістю. Але необхідні додаткові дослідження, щоб визначити, чи насправді вони схожі.

“Ми повинні обчислити різні параметри матеріалу, які можуть генерувати спостережувані швидкості різних типів хвиль. Тобто потрібно глибше зануритися у властивості матеріалу, що стоїть за швидкістю хвилі”, – наголосив Томас Шоутен.