В Україні 18 тисяч років тому будували оселі із кісток мамонта: що дізналися вчені. Фото

Давні люди, які прийшли на європейський континент із теплої Африки почали вчитись будувати житла. І залишки осель, які зводили ті, хто мешкав на території України 18 000 років тому, зацікавили вчених тим, що для їх побудови використовували кістки мамонтів.

Про це свідчать результати нового дослідження, про яке розповіло видання Live Science. Археологи пояснюють конструкцію таких осель тим, що людям у ті часи на наших землях доводилось ховатися від надзвичайно суворих кліматичних умов. “Житла з мамонтів показують, як громади процвітали в екстремальних умовах, перетворюючи залишки гігантських тварин на захисну архітектуру”, – написали археологи в заяві щодо результатів своєї роботи.

Кістки були спочатку знайдені поблизу села Межиріч, Черкаської області приблизно за (110 кілометрів) на південний схід від Києва. Коли їх розкопували між 1966 і 1974 роками, археологічна команда того часу виявила залишки мамонтів. Кістки були розташовані таким чином, який дозволяв припустити: їх використовували для будівництва будинків у певний момент льодовикового періоду.

Цю інтерпретацію в цілому підтримала археологічна спільнота. Однак у вчених все ще залишаються питання, коли саме такі кістяні житла використовувалися і як довго. Датування вказує на широкий діапазон від приблизно 19 000 до 12 000 років тому, зазначили автори роботи у своїй статті.

Щоб дослідити ці питання, археологи повторно вивчили місце. Вони спробували отримати краще уявлення про те, коли давнє житло побудоване і як довго використовувалося. Вони датували рештки близько десятка малих тварин, знайдених поблизу мамонтових житлових приміщень, щоб отримати більш точну хронологію.

Найбільша структура в Межирічі датується періодом між 18 323 до 17 839 років тому, повідомила команда в дослідженні, опублікованому 21 листопада на видавничій платформі Open Research Europe. Ці дати припадають на період після останнього льодовикового максимуму (26 500 до 19 000 років тому) – найхолоднішої частинитого льодовикового періоду. Дослідники зазначили, що житло могло використовуватися до 429 років. Це вказує на те, що “сховки були практичними рішеннями для виживання, а не постійними поселеннями”, написали вони в заяві.

Співавтор дослідження, професор археології київського Національного університету імені Тараса Шевченка Павло Шидловський припускає, що найбільші кістки, такі як черепи мамонтів та інші великі фрагменти, ймовірно слугували основою таких укриттів. Їх встановлювали вертикально в землю, формуючи огорожу, пояснив він у листі до Live Science.

Частину цієї споруди, ймовірно, покривали дерев’яні конструкції. Також для накриття могли використовувати шкури менших тварин та березову кору. А на даху могли встановлювати бивні та великі плоскі кістки. Вони притискали накриття і допомагали захистити житло від вітру.

В одному такому житлі могло розмішатись 5-7 людей, припускає Шидловський. Під його дахом люди могли займатись обробкою каменю та шкір тварин, розбирати здобич на м’ясо та кістки.

Франсуа Джинджян, почесний професор Університету Париж 1 Пантеон-Сорбонна, проводив дослідження інших можливих укриттів з мамонтових кісток, але не брав участі у написанні нової статті. Він порекомендував обережніше поставитись до датування, виконаного командою дослідників з України. Джинджян порадив датувати більше предметів з цієї локації. Отримання більшої кількості радіовуглецевих дат із вивченої території дало б кращу уяву про те, коли використовувалось знайдене житло із кісток мамонта.