На супутнику Сатурна може бути життя: що виявили вчені

Відкриття позаземного життя є однією з найбільш захоплюючих цілей сучасної науки, і супутник Сатурна Енцелад давно вважається головним кандидатом. Нові дані, отримані в ході місії Cassini NASA, виявили витік тепла з Північного полюса цього крижаного небесного тіла, що стало ключем до розуміння його внутрішньої динаміки.

Ці вимірювання свідчать про те, що величезний підземний океан Енцелада може мати набагато стабільніший клімат, ніж вважалося раніше. Хоча крижана поверхня супутника є безплідною, його прихований океан містить усі необхідні хімічні частини для життя, а тепер доведено, що він має і стабільне середовище для його розвитку, пише Daily Mail.

Ключовим питанням для вчених донедавна залишалася стабільність внутрішньої температури Енцелада. Як пояснила доктор Карлі Ховетт з Оксфордського університету, “життя любить стабільність для виживання”. Якби супутник втрачав більше енергії, ніж отримував, його океан зрештою замерз би. Навпаки, надлишок енергії міг би змінити температуру та хімічний склад океану, розтоплюючи крижану оболонку.

Енцелад, шостий за величиною супутник Сатурна (діаметр близько 500 км), отримує тепло завдяки процесу, відомому як припливне нагрівання. Гравітація Сатурна стискає та розтягує супутник, генеруючи теплову енергію. Ця енергія є критично важливою, оскільки вона не дає глобальному океану повністю замерзнути.

Попередні дослідження зосереджувалися на оцінці втрат енергії через активний Південний полюс, де струмені води постійно вивергаються через тріщини, відомі як “тигрові смуги”. Однак, визначити загальні втрати енергії з океану, який нагріває весь льодовиковий щит одночасно, було надзвичайно складно.

Саме тому дослідники звернули увагу на Північний полярний регіон, який відповідав вимогам: там очікувалися найнижчі температури, де найлегше помітити незначні підвищення температури від внутрішнього нагрівання.

Використовуючи вимірювання космічного апарата Cassini, вчені порівняли температуру поверхні Північного полюса глибокою зимою та влітку. Результати показали, що поверхня навколо полюса була приблизно на 7 Кельвінів теплішою, ніж очікувалося.

На основі цих даних дослідники змогли підрахувати, що Місяць втрачає 46 міліватів енергії на квадратний метр з Північного полюса. У поєднанні з відомими втратами енергії від активного Південного полюса, загальні втрати енергії Енцелада становлять 54 гігавати.

Ця цифра майже точно відповідає розрахунковому загальному внеску енергії від припливного потепління, що є прямим доказом збалансованості теплового режиму супутника. Доктор Ховетт підтверджує, що це “підтверджує те, що на Енцеладі є довговічний та стабільний океан, в якому життя має більше шансів на еволюцію”.

Енцелад є крижаним супутником з гідротермальною активністю — рідкісною комбінацією, яка створює ідеальні умови. Спостереження NASA показали, що шлейфи, які викидаються з океану, містять органічні сполуки, леткі гази, вуглекислий газ, солі та кремнезем. На нашій планеті мікроби або виробляють ці сполуки, або використовують їх для росту, що є вагомим аргументом на користь існування мікроорганізмів у прихованому океані Енцелада.

Науковці поки що не можуть сказати, як може виглядати це життя, але припускають, що воно може мати спільні риси з життям на Землі. Доктор Ховетт зазначає, що життя на Енцеладі може бути схоже на те, що існує навколо глибоких гідротермальних джерел Землі, де мешкають креветки, краби та омари, пристосовані до екстремальних умов.