Домашні квашені помідори без оцту знову повертаються на українські кухні. Старовинний метод ферментації дарує знайомий смак і довге зберігання без консервантів.
Цей рецепт передавався з покоління в покоління і використовувався тоді, коли замість банки брали бочку або глиняний горщик. Смак — хрумкий, з легкою кислинкою, як у селі. Завдяки натуральній ферментації, без оцту, плоди залишаються цілими, а розсіл — прозорим і насиченим.
Для приготування знадобляться стиглі помідори, парасольки й стебла кропу, листя або корінь хрону, кілька зубчиків часнику, чорний перець горошком і листя чорної чи червоної смородини. Щоб уникнути плісняви, зверху додають суху гірчицю — столову ложку на ємність.
Розсіл готують просто: на літр холодної води беруть 2 столові ложки солі та 1 ложку цукру, добре перемішують. Воду не кип’ятять — ферментація відбувається лише у живому середовищі. У чисту ємність викладають зелень і спеції, потім — помідори шарами. Заливши все розсолом, посипають гірчицею і накривають марлею чи тканиною. Притискають гнітом — тарілкою з вантажем, щоб плоди не спливали.
Залишають кваситися за кімнатної температури на 5–10 днів, залежно від бажаного смаку. Готовність перевіряють на смак. Як тільки помідори набудуть кислинки — ємність переносять у прохолодне місце: льох, холодильник або підвал. У таких умовах вони можуть зберігатися кілька місяців.
Цей перевірений часом спосіб консервування не лише зберігає смак літа, а й допомагає уникнути хімії на столі. Його обирають ті, хто цінує натуральність, простоту й родинну традицію.
