Лікар винайшов метод “дихання сідницями” спостерігаючи за батьком на апараті ШВЛ

Новаторська медична розробка японського лікаря Таканорі Такебе перший погляд звучить як жарт або ж сюжет абсурдної наукової фантастики. Але за “дихання сідницями” стоїть серйозна наукова робота, спрямована на порятунок пацієнтів, які не можуть отримати потрібну кількість кисню традиційними методами.

Такебе запропонував метод, який передбачає введення у пряму кишку спеціальної рідини, насиченої киснем. Ідея ґрунтується на тому, що стінки кишечника надзвичайно багаті на кровоносні судини, які потенційно можуть поглинати кисень без участі легенів.

Поштовхом до нової технології стало те, як лікар спостерігав за власним батьком, підключеним до апарату штучної вентиляції легень. Через перенесену пневмонію частину легені чоловіку видалили, і його можливість повноцінно дихати була обмежена. Такебе визнає, що був вражений тим, наскільки інвазивним та важким може бути процес вентиляції у критичних випадках.

Саме це змусило його шукати альтернативу, коли легені не справляються або апаратів ШВЛ недостатньо. За приклад японський лікар взяв деяких тварин, які здатні поглинати кисень через кишечник або шкіру. Знаючи це, Такебе висунув гіпотезу, що людський кишковий тракт також може забезпечити потрапляння кисню у кров.

Щоб перевірити теорію, він почав експериментувати на мишах та свинях. Тваринам робили клізми з рідиною, насиченою киснем, і за результатами вони вижили в умовах різкого дефіциту кисню. Науковці з Дитячої лікарні Цинциннаті та Університету Осаки продовжили дослідження, а перший етап тестів передбачає визначення того, який обʼєм рідини може витримати людський організм.

У дослідженні взяли участь 27 японців. Їм робили клізми без кисню для оцінки реакцій організму. Основними побічними ефектами стали здуття живота та помірний дискомфорт. Наступні випробування мають показати, чи здатен кисень справді проникнути у кров через кишечник.

Пульмонолог інтенсивної терапії Кевін Гіббс визнає, що ідея спочатку виглядала дивною, але вона має перспективи у майбутньому.

“Що мене вражає, так це те, що якщо цей препарат спрацює… можливо, ви зможете його ввести, і тоді раптом у вас буде справжнє посилення кисню на той час, який потрібен, щоб безпечно приєднати когось до апарату штучного дихання, — і це буде величезний успіх”, — говорить Гіббс.