Святиня з подвійним дном: чий “лик” приховувала стара ікона Ісуса десятиліттями

Під час реставрації старовинної вінчальної ікони фахівці зіткнулися з несподіваною знахідкою, яка поєднала у собі сакральне мистецтво та радянську ідеологію. Усередині образу, який десятиліттями зберігали як родинну святиню, виявили сторінки радянської книги, використані як технічна підкладка для декоративного оформлення.

Про унікальний випадок повідомив портал “Рівняни” з посиланням на рівненську мистецтвознавицю та дослідницю сакрального мистецтва Ірину Рачковську-Баковецьку. За її словами, родина з Київщини звернулася до художника-реставратора Ярослава Рачковського з проханням відновити вінчальні ікони, що належали їхній бабусі. Під час розбирання дерев’яної рамки майстер виявив, що об’єм під фольговим декором сформований зі скручених сторінок радянського видання “Как работал В. І. Ленин”.

Дослідниця зазначає, що сама назва книги дозволяє досить точно датувати створення ікони — не раніше 1956 року, періоду активної антирелігійної кампанії часів хрущовської відлиги. Саме тоді віра була змушена існувати напівпотаємно, а сакральні образи — буквально ховатися під шарами фольги, паперу й побутових матеріалів.

За словами Ірини Рачковської-Баковецької, подібні знахідки не є поодинокими. Під час реставрації так званих “фольгових” ікон майстри не раз натрапляли на обгортки від цукерок, сторінки радянських книжок, газетні вирізки та навіть приватні листи. Усе це — своєрідні зашифровані свідчення життя українців, які попри тиск і переслідування намагалися зберегти віру та традиції.

Саме цьому малодослідженому явищу присвячена книга дослідниці “Фольгова ікона — український феномен”. У ній на прикладах із Рівного та інших регіонів України показано драматичний шлях сакральних образів крізь радянську епоху — шлях виживання, маскування та тихого спротиву.

Знахідка під вінчальною іконою ще раз нагадала: навіть у часи тотального контролю та ідеологічного тиску українська віра знаходила способи жити — інколи в найнесподіваніших формах.