Чому Паганіні був “скрипалем диявола”: через що церква відмовлялася його ховати

Нікколо Паганіні (1782-1840) – італійський скрипаль-віртуоз, який вразив сучасників видатною технікою виконання. Однак нерідко в інтернеті можна натрапити на незвичні факти про його життя, один із яких – це загадкове прізвисько “скрипаль диявола”.

Не знайдеться у світі людини, якій не було б цікаво дізнатися, чому Паганіні називають “скрипалем диявола”. Легенда свідчить, ніби віртуоз уклав угоду з нечистою силою, і саме через це навколо нього склався зловісний ореол. Реальна ж причина цього прізвиська зовсім інша.

Чому Паганіні вважають “скрипалем диявола”

Причина криється не в містиці, а в унікальних фізіологічних особливостях музиканта, які давали йому змогу досягати вражаючої віртуозності. Талант Паганіні був настільки небаченим, що люди одразу повірили в надприродне походження його обдарування. Ходили чутки навіть про продаж душі музиканта дияволу, нібито мати Паганіні віддала сина в обмін на геніальність.

За сценарієм страшилок, під час виступів з його скрипки чули крики або бачилися жахливі образи. Не дивно, що люди справді вважали, що Паганіні “скрипаль диявола”, хоча справжні факти його біографії куди прозаїчніші.

Цікавим є і той факт, що посмертні події лише підживлювали легенду. Паганіні помер у Ніцці й не встиг прийняти причастя, а місцевий єпископ відмовився проводити заупокійну месу, злякавшись “сатанинських” чуток. Останки маестро довго не могли перепоховати – церква кілька десятиліть відкладала повернення тіла в Геную. Усі ці подробиці навіювали публіці думку, що навіть церква “боїться” загадкового скрипаля.

Проте формування прізвиська “скрипаль диявола” – не від злості церкви і навіть не від фактичного чаклунства, а справді від його вражаючої майстерності та темпераменту – різкий і екстравагантний стиль життя, яскраві концерти та екзотичний імідж лише посилювали ефект. Високий худорлявий зріст, гостра борідка й особливо довгі “павукові” пальці надавали маестро демонічного вигляду.

Сучасники описували його зовнішність так: “Високий зріст і надзвичайна худорба, сильна блідість, демонічний погляд, пальці надзвичайно тонкі, суглоби гнуться в усіх напрямках”. На думку медичних дослідників, саме ці риси свідчили про вроджений синдром Марфана або Елерса-Данлоса і пояснювали те, чому Паганіні називають “скрипаль диявола”.

Паганіні – чому “скрипаль диявола”

Ключовий факт біографії Паганіні виявився пов’язаний з його тілом і здоров’ям. Історичні та медичні аналізи виявили, що великий скрипаль відповідав безлічі діагностичних критеріїв синдрому Марфана: “арахнодактилія” (подовжені кисті та “павукові” пальці), гіпермобільність суглобів, деформація грудної клітки та інші аномалії.

Ці особливості давали Паганіні нелюдську гнучкість пальців і силу натягу струн, завдяки чому він легко освоював найскладніші прийоми – наприклад, одночасно щипок лівою рукою і удар смичком правою.

Саме здатність розтягувати долоню на три октави і неймовірно швидко пересувати пальці пов’язують учені зі спадковим захворюванням скрипаля. Стає зрозуміло, що прізвисько виникло через природну будову тіла маестро, а не через угоду з потойбічним світом.