Українців змушують їздити повільніше: що не так із новим законопроєктом

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13314, що пропонує кардинально змінити підхід до покарання за перевищення швидкості. Документ передбачає пропорційну шкалу штрафів від 340 до 3400 грн, з порогом починаючи від +10 км/год, а також можливість позбавлення водійських прав строком до одного року у випадках створення аварійної ситуації.

На перший погляд — логічне рішення. Жорсткіші покарання повинні знизити кількість порушень, а відтак і рівень аварійності. Проте, зазирнувши глибше, ініціатива викликає низку серйозних запитань.

Дані, на яких усе тримається: наскільки вони коректні?

Головним аргументом на підтримку законопроєкту є статистика Національної поліції. Мовляв, перевищення швидкості є причиною понад половини смертей на дорогах. Проте є нюанс. Україна досі не перейшла на сучасну європейську систему обліку ДТП CADaS, яка дозволяє чітко визначати, що саме стало причиною аварії.

Натомість вітчизняна методика базується на презумпції вини водія, навіть якщо ДТП спричинено недоліками інфраструктури, поведінкою пішохода або погодними умовами. Такий підхід спрощує оцінку ситуацій і створює ілюзію, що «надмірна швидкість» майже універсальна причина всіх трагедій на дорозі.

А що каже суспільство?

Ще один аргумент ініціаторів соціологія. У пояснювальній записці згадується, що 54% українців підтримують введення штрафів за перевищення швидкості вже на +10 км/год. Проте виникає запитання: кого саме опитували? Йдеться про оцінку дорожньої безпеки від пішоходів, водіїв і загалом громадян, але далі в документі вже вживається абстрактне узагальнення «українці».

Але ж законопроєкт насамперед зачіпає водіїв. Саме їхню думку слід було б ставити в центр не лише як споживачів змін, а і як тих, хто реально оцінює, що саме впливає на безпеку.

Європейський досвід — не завжди універсальна модель

Автори законопроєкту апелюють до прикладу Польщі, яка дійсно змогла знизити рівень ДТП завдяки реформі покарань. Проте порівнювати українські реалії з польськими занадто прямолінійно. Польща мала значно вищий початковий рівень якості доріг, правоохоронної системи та автопарку.

У деяких країнах Європи (наприклад, у Німеччині чи Великій Британії) надмірна автоматизація контролю швидкості свого часу викликала зворотну реакцію. Соціальний спротив, зниження довіри до влади й навіть вплив на авторинок.

Україна ж має специфічні умови нерівномірну якість доріг, суттєво нижчі доходи водіїв, а також часто недосконалу інфраструктуру. Впровадження жорсткіших штрафів без адаптації до цих умов може викликати не зниження порушень, а зростання соціального напруження.

Безпека на дорогах безумовно пріоритетна. Але формальний підхід до оцінки ризиків, сумнівна статистика, нечітка соціологія та некритичне копіювання європейського досвіду не створюють довіри до запропонованого законопроєкту. Посилення відповідальності має бути логічним, прозорим і, головне, справедливим.