Політична реальність показує, що “Вісь зла” — зовсім не такий міцний союз, як може здатися, зазначає журналіст Орест Сохар. Інакше не стали б єменські хусити, вірні слуги Ірану, бити по російських танкерах у Червоному морі.
Іран вгамовує Московію: іранські проксі атакують танкери з російською нафтою
Нездатність Путіна контролювати ситуацію в Червоному морі й захистити інтереси російського бізнесу підриває довіру до РФ як потужної держави. За цим прорізаються іранські вуха.
Путін опинився в пастці власних амбіцій. Прагнення домінувати на світовій арені та підірвати західний світопорядок призвело до створення складної мережі союзів, які не завжди діють злагоджено та передбачувано. З кінця 2023 року хусити атакують кораблі в Червоному морі. Офіційно, це помста Ізраїлю за операцію в секторі Гази, але вони кажкть, що нападають тільки на ті судна, які мають причетність до Ізраїлю або заходили в тамтешні порти.
Насправді під удар дедалі частіше потрапляють танкери, які перевозять російську нафту, наприклад, “Blue Lagoon I” під прапором Панами, уражений 2 вересня, або ж танкери з росіянами на борту, як-от Sounion під грецьким прапором: єменські терористи навіть намагались підірвати його, налякавши наприкінці серпня екологів та відпочивальників на пляжах Червоного моря.
Хусити є частиною так званої тегеранської проксі “Осі опору” — антиізраїльського та антизахідного альянсу регіональних збройних формувань (до якого входять палестинський ХАМАС і ліванська “Хезболла”). З кінця 2015 р. вони контролюють більшість північно-західного Ємену.
Цікавий колообіг: Іран постачає зброю Росії та єменським хуситам. Хусити “штормлять” танкери з російською нафтою, обстрілюючи їх, ймовірно, тими самими ракетами й “Шахедами”, які отримує РФ. А Іран за цим усім спостерігає.
Тегеран скористався ситуативною слабкістю РФ і повернув ситуацію на свою користь: посилюючи вплив у регіоні, аятоли отримують політичні та економічні переваги. Атаки на танкери з російською нафтою — не лише економічний удар по Московії, а й сигнал, що саме Тегеран може гарантувати безпеку в Червоному морі.
Щось підказує, що російський диктатор десь спробував прокачати свою впливовість у регіоні та “піймав” віддачу. Якщо цього виявиться замало, то хусити отримають більше боєприпасів і “випадково” влучатимуть у більше танкерів із російською нафтою.
Схоже, що, поступившись лідерством Китаю у тій всій антиутопії, РФ тепер вимушена відстоювати своє право посісти другу сходинку, зокрема в конкуренції з Іраном: Тегеран зацікавлений створити свою мережу впливу на Близькому Сході. Здавалося б, стратегічні цілі обох держав наразі збігаються, але це зовсім не означає, що вони єдині в тактичних підходах.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».