Попри численні спільні інтереси на світовій арені, у Центральній Азії Росія та Китай безумовно є суперниками. Країни регіону (Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан) були частиною Радянського Союзу, вплив російської мови там залишається, але Пекін зараз має значною мірою комерційну перевагу, пише журналіст Ліам Галліган у статті для The Telegraph.
“Ще у 2000 році російська торгівля з Центральною Азією перевищувала китайську торгівлю з регіоном більш ніж у п’ять разів. Відтоді китайська торгівля з Центральною Азією різко зросла, прискорившись після запуску ініціативи Пекіна “Один пояс, один шлях” у 2013 році, потім зростала ще швидше протягом останніх трьох років…. Китайська торгівля з регіоном зараз більш ніж удвічі перевищує російську”, — пише він.
Журналіст, який нещодавно провів два тижні у Центральній Азії, розповів, як Пекіну вдалося заповнити вакуум у регіоні, який зʼявився після того, як Москва відволіклась на війну, а США вивели війська з Афганістану: Китай не лише забезпечив більше ресурсних угод з країнами регіону, але й розпочав шалене будівництво інфраструктури, щоб гарантувати собі поставки товарів на світові ринки.
Зазначається, що у Китаю є два основних торгових маршрути: “Північний коридор” (поїздами через Росію до Європи) та “Південний коридор” (морем через Суецький канал). Але після вторгнення в Україну Китай набагато менше використовує “Північний коридор”, оскільки багато західних логістичних фірм, побоюючись санкцій, уникають товарів, які перетинають Росію. Використання “Південного коридору” також значно скоротилося, адже прохід через Суецький канал ускладнюється піратством. Окрім цього, зростає й економічна напруженість з США.
Тепер Пекін набагато більше інвестує у “Середній коридор”, або ж “Новий Шовковий шлях”: через Казахстан та/або Киргизстан та Узбекистан поїздом, через Каспійське море до Азербайджану, а потім через Туреччину чи Грузію до Західної Європи. Пекін зараз фінансує велику кількість залізниць по всій Центральній Азії та інвестує в порти Каспійського та Чорного морів, використовуючи при цьому політичний та фінансовий вплив.
“Пекін стурбований тим, що у разі серйозного конфлікту – не в останню чергу протистояння з Тайванем – ВМС США можуть заблокувати Малаккську протоку, яка з’єднує Південнокитайське море з Індійським океаном. Наразі через неї щодня перевозиться 25% світового експорту товарів, включаючи 80% імпорту нафти Китаю. Це пояснює дедалі більші інвестиції Китаю в Центральну Азію як транзитний маршрут, адже коли Пекіну потрібно підтримувати свою експортну економіку, набагато легше контролювати дороги та залізниці через просторі залежні країни, ніж вести переговори з Америкою”, — йдеться у матеріалі.
Головні рішення лідерів, дипломатія і геополітика — усе це в розділі «Світ».