Чарівних місць, де люди живуть понад 100 років, не існує: учений спростував теорію

Відтоді як з’явилася теорія про існування так званих “блакитних зон” на Землі — місць, де люди мають вищі шанси прожити до 100 років і більше — вчені намагаються розгадати загадку успіху цих регіонів. Деякі пов’язували виняткове довголіття з місцевим повітрям, інші — з дієтою, але нове дослідження лауреата Шнобелівської премії й зовсім ставить під сумнів існування таких зон, пише IFLScience.

Згідно з новим препринтом доктора Сола Джастіна Ньюмана Центру лонгітюдних досліджень UCL, який отримав першу в історії Шнобелівську премію з демографії за свою роботу з даними про найстаріших людей світу, насправді “блакитних зон”, що забезпечують довголіття, просто не існує. Вчений пов’язує такі високі показники тривалості життя в окремих регіонах з канцелярськими помилками, шахрайством з пенсіями та відсутністю свідоцтв про народження.

Результати нового дослідження розбивають в пух і прах ідею про те, що на планеті існують “блакитні зони”, де люди живуть значно довше. Автори запевняють, що минулі дослідження демографії екстремально літніх людей мали безліч фундаментальних недоліків, що призвело до спотворення результатів.

У результаті робота Ньюмана завдала значного удару по популярній у всьому світі теорії про те, що існують “чарівні регіони”, де мешкає незвично висока концентрація вкрай літніх людей. Попередні дослідження припускали, що до списку “блакитних зон” входять:

Лома-Лінда в Каліфорнії;
Окінава в Японії;
Сардинія в Італії;
Нікойя в Коста-Риці;
Ікарія в Греції.

У попередніх дослідженнях “блакитних зон” планети вчені, як правило, зосереджувалися на тому, щоб розгадати секрет виняткового довголіття місцевих жителів. Однак у своїй роботі Ньюман дійшов висновку, що відповідь не стільки пов’язана з якимось конкретним фактором способу життя, скільки з сумнівними даними.

Зазначимо, що результати дослідження Ньюмана були опубліковані у вигляді препринта і ще очікують рецензування. І все ж, результати вказують на те, що найвищі показники досягнення старості прогнозуються трьома основними факторами:

висока бідність;
відсутність свідоцтв про народження;
менша кількість 90-річних.

Таким чином бідність призводить до більшого тиску, а згодом і до пенсійних шахрайств. Водночас запровадження свідоцтв про народження в окремих штатах пов’язане зі скороченням кількості записів про наддовгожителів на 69-82%.

Ба більше, результати роботи Ньюмана також ставлять під сумнів нібито підтверджені випадки виняткового довголіття, зокрема й вік найстарішого чоловіка у світі, у якого, мабуть, три різні дні народження.

Автори дослідження також наводять докази того, що нещодавно в “блакитних зонах” було виявлено низку помилок. Наприклад, у 1997 році 32 000 італійських громадян претендували на пенсію, бувши мертвими. У 2008 році 42% костариканців у віці 99 і більше років неправильно вказали свій вік під час перепису 2000 року. У результаті, після внесення правок “блакитна зона” Нікойї в Коста-Риці скоротилася на 90%, а висока тривалість життя різко впала “майже до найнижчої”.

У 2010 році дослідники виявили, що понад 230 000 японських довгожителів зникли безвісти або виявилися уявними, або були результатом канцелярських помилок. У деяких випадках вони були дійсно мертві.

Ба більше, Ньюман стверджує, що навіть сам аналіз виняткового довголіття, по суті, виявився досить підозрілим. Наприклад, дієта з овочів і батату була визначена як потенційний корінь жителів блакитної зони Окінави. Але уряд Японії заявив, що жителі Окінави їдять найменше овочів і батату в країні, і в них також найвищі індекси маси тіла.