Після Кадирова: зміна влади в Чечні відкриває шлях для звільнення Кавказу

Чутки про тяжку хворобу очільника Чечні Рамзана Кадирова стають дедалі наполегливішими і їх не можна ігнорувати. Якщо “вірний піхотинець путіна” змушений буде піти з посади, Кремлю доведеться докласти чимало зусиль, аби стабілізувати ситуацію. Сама республіка, майже напевно, втратить частину своїх привілеїв. Це створює додаткові можливості для відновлення боротьби за вільну Ічкерію, а, можливо, і весь Північний Кавказ.

Хвороба Кадирова

Кавказ завжди цікавив українців: якщо десь розпочнеться розвал Росії, то, найімовірніше, першою відокремиться саме Чечня. Шанси, що це станеться збільшуються в рази, якщо відбувається зміна влади. Це тому новини про смертельну хворобу очільника тимчасово окупованої Ічкерії Рамзана Кадирова, які періодично трапляються в пресі, завжди на перших шпальтах.

Цього разу «витік з анонімних джерел» опублікувала російська «Новая газета. Европа». Видання стверджує, що гауляйтер Чечні з 2019 року хворіє на некроз підшлункової залози — невиліковну хворобу з високою смертністю. Кадиров може собі дозволити лікування, але це вимагає постійних операцій, довгого реабілітаційного періоду — одним словом, хвороба змушує його відійти від управління регіоном. За словами видання, родичі перебувають у «депресивному стані», оскільки «того лідера, що був, уже не буде».

Інститут демократії імені Пилипа Орлика заявляє, що «Новая газета. Европа», яка називає себе опозиційним виданням, ретранслює російську державну пропаганду. Вона робить це на складнішому рівні, пропонуючи «різні версії» та «альтернативну думку», щоб читач міг обрати «істину десь посередині», тож довіри до таких повідомлень небагато. Чутки про хворобу Кадирова чи вождя росіян Володимира Путіна можуть бути вигідними режиму, оскільки знижують градус соціальної напруги: навіщо розпочинати повстання, якщо тиран от-от помре?

З іншого боку, щоб тримати довкола себе російський дисидентів «опозиційні видання» надають чимало правдивої інформації. І головне, ніде правди діти, Кадиров дійсно виглядає і поводиться дивно, часто кудись пропадає. Його оточення лізе зі шкіри, аби продемонструвати, що з «піхотинцем Путіна» все гаразд, але така активність лише додає підозр: на урядовій нараді його показують лише дальнім планом і він майже не рухається та не говорить, у спортзалі підіймає мінімальну вагу, а поряд впізнали лікаря.

«Кадиров хворий, і перед Кремлем постала серйозна проблема: як безболісно підготувати найнебезпечніший регіон Росії до зміни влади, яка може відбутися дуже скоро», — пише «Новая газета. Европа».

Хто замість Рамзана

За інформацією «Новой газеты. Европа», Кремль планує зробити гауляйтером Чечні Апті Алаудінова, генерал-майора, командира спеціального підрозділу «Ахмат», праву руку Кадирова та довірене обличчя Путіна на минулих «виборах». Кремль наблизив його, зробивши заступником начальника Головного управління з військово-політичної роботи Міноборони Росії.

Але проблема в тому, що Ічкерія — специфічний регіон навіть за російськими мірками. За роки правління Рамзана Кадирова в Чечні сформувався політичний устрій, який найбільше нагадує середньовічний емірат. Загальноросійські закони там не діють, голова регіону може оголосити «кровну помсту» сім’ї колишнього члена Верховного суду, а владу концентрують клани — тайпи. Фінансове благополуччя та карєрний ріст кожного жителя окупованої Ічкерії залежить від того, до якого саме клану він належить. І є шанси, що відхід від справ Рамзана Кадирова похитне рівновагу.

Сім’я Кадирових вважається однією з найшанованіших у найбільшому тайпі Чечні. Їхні предки пережили радянську депортацію. Батько Рамзана, Ахмат, був муфтієм, мусульманськими богословом у часи Джохара Дудаєва. Під час Першої чеченської війни їхня сім’я воювала проти російських окупантів, але під час Другої Рамзан разом із батьком зрадили свій народ, присягнувши на вірність Путіну. Після чого близькі родичі «піхотинця путіна» захопили всі ключові посади в республіці.

Але з Апті Алаудіновим трохи інша історія. Його батько та брат теж воювали за РФ проти свого народу, але родина не є аж настільки шанованою. Чи всі погодяться із цим призначенням, чи зуміють у Чечні залагодити всі спірні питання, задовольнити всі зацікавлені сторони й зможуть не допустити саботажу нової влади — велике питання.

Навіть у клані Кадирова є особи, яких ще недавно вважали реальними претендентами на роль голови Республіки Чечня. До прикладу депутат Держдуми Адам Делімханов, якого Рамзан Кадиров називав своїм наступником у далекому 2009. А ще є спікер парламенту Чечні Магомед Даудов та віцепрем’єр Чечні по силовому блоку Абузайд Вісмурадов — кожен із них може вважати себе ображеним. Цілком можливо, що суперечності призведуть до прихованої війни та розбалансування регіону.

З невідомих причин Рамзан Кадиров, здається, має безмежну довіру Путіна. Дуже малоймовірно, що його наступник зможе отримати такі ж переваги. А ще лояльність чеченських еліт значною мірою основана на фінансовій підтримці з Москви, але у 2025 році із цим можуть бути проблеми. Якщо тенденція із санкціями збережеться, на початку наступного року Фонд національного добробуту РФ, ймовірно, остаточно вичерпається. Доведеться серйозно економити. Чи захочуть чеченські еліти «любити Путіна» безкоштовно — питання риторичне. Торік, навіть, Кадиров обмовився, що, мовляв, він і досі не проти, аби Чечня була незалежною, але наразі це економічно невигідно. Інша справа, наскільки до цього готова сама республіка.

Третя Чеченська війна

Після Другої Чеченської війни 300 тисяч причетних до повстання Дудаєва емігрували за кордон. Когось із тих, хто залишився, вбили чи репресували кадирівці. Але їхні родичі та нащадки пам’ятають зраду. Участь ічкерійських добровольців у бойових діях на українському фронті після чверть століття по завершенні війни в Ічкерії є найкращим тому доказом.

«Це Третя Чеченська війна — і цього разу ми переможемо… цю боротьбу потрібно закінчити», — сказав Politico 20-річний ічкерійський доброволець із позивним «Мага».

Крім батальйону імені Шейха Мансура та батальйону імені Джохара Дудаєва, чеченські добровольці сформували під егідою ГУР окремий підрозділ, який діє в умовах найвищої секретності. З’єднання отримало назву Окремий батальйон особливого призначення ЗС Чеченської Республіки Ічкерія. Назва вказує, що цю бойову одиницю готують до національно-визвольної війни. З’єднання вже брало участь у боях на Білгородщині.

За довгі роки спецслужби та силовики проводили в Чечні репресії небачених масштабів. Натяк на прихильність до ідеї вільної Ічкерії ставить під удар цілі родини. Але навіть за цих умов періодично трапляються атаки на посіпак Кадирова.

У 2023 році в чеченському Гудермесі невідомі обстріляли райвідділ поліції. Тоді в місто зігнали спецназ, а в мережу потрапили кадри зі знущаннями, нібито, з трупів двох нападників. Дехто каже, що відео постановочне. А 6 березня 2024 року вже в місті Карабулак в сусідній окупованій Інгушетії майже 16 годин тривала перестрілка із шістьма бойовиками з групи Амірхана Гуражева, які здійснювали напади на пости ДПС. Російські прокурори, бездоказово оголосили їх «терористами Ісламської Держави», але повстанці заявляли, що борються за волю Батьківщини. Хай там як, не викликає сумнівів, у чий бік вони стрілятимуть, як тільки виникне можливість поквитатися з Росією.

Таких акцій все ще занадто мало, але відхід від влади Рамзана Кадирова створює передумови для відновлення визвольної війни. Якщо складуться сприятливі обставини, особливо, якщо влада Кремля ослабне, боротьба може поширитися не лише на Ічкерію, але й на решту Північного Кавказу. Молодь у цих регіонах радикалізується, бо втомилися від вседозволеності силовиків, відчуває себе покинутою напризволяще й не бачать перспектив, каже «Радіо Свобода» Шаміль Албаков, консул Ічкерії у Франці.

Закінчення Чеченської війни, стало основним здобутком вождя росіян, воно лежить в основі його політичної кар’єри. За це довелося заплатити величезними видатками з державного бюджету та ексклюзивними правами для очільника Чечні, що дратує навіть лояльних режиму росіян. Якщо ж боротьба за свободу Ічкерії спалахне знову, це яскраво продемонструє всю ілюзорність такого «замирення», покаже, що всі жертви були марними. Весь політичний спадок Путіна перетвориться в попіл. Це тому Кадиров є настільки незамінним і тому режим так боїться його втратити.