Росія рухається до нової мобілізації

Агресивна війна Москви постійно вимагає нових солдатів, але знайти їх стає дедалі важче. Оплата тим, хто йде на війну, показує труднощі з пошуком нових рекрутів, адже в іншому випадку не було б необхідності підвищувати цю суму, пише Ерккі Коорт, Postimees.

Дефіцит солдатів постійний

24 лютого 2022 року все мало статися дуже швидко. Військові колони входять з півдня, швидко окупуючи великі території та закриваючи вихід України до Азовського та Чорного моря. Ця операція мала забезпечити безпеку окупованого Криму та створити сухопутний коридор до Молдови та окупованої території Придністров’я. Корупція мала тут зіграти роль блискучого союзника, адже Україна зараз розслідує кілька випадків зради на передовій.

На Донбасі російська армія робила те, що намагалася робити вісім років. Він розпочав прямий наступ зі шквального вогню.

Як третій напрямок планувалося скидання влади на наступ на Київ, який мав зайняти десант; пізніше йому на зміну повинні були прибути танкові колони, що наспіли з Росії та Білорусі.

У всіх випадках наявних сил мало вистачити, але щось пішло не так. Україна чинила опір, і в Росії швидко закінчилися сили. Першим заходом було збільшено набір солдатів з регіонів, що дало певний результат, але тоді їм пропонувалося укладати контракти на невеликі в порівнянні з нинішніми суми.

Як ще один захід був застосований тиск на окуповані території. Створені там фейкові держави ДНР і ЛНР були позбавлені чоловіків. Мешканці Криму також були змушені піти на війну, а потім основну увагу було приділено залученню на війну чоловіків уже з нещодавно окупованої території.

До вересня 2022 року стало зрозуміло, що приплив нових солдатів буде меншим, ніж кількість загиблих або поранених, тому було оголошено часткову мобілізацію. Як передбачалося тоді, і, як підтверджує нинішня реальність, у мобілізації не було нічого «часткового». Однак реакція на це була настільки несподіваною, що влада вже два роки не вигадує нічого подібного.

Нові рекомендації

Тепер в обіг взято ув’язнених, що названо безпрецедентним рішенням, проте в Росії цей захід застосовувався неодноразово. Авантюра за набором в’язнів здійснювалася через тіньову армію “Вагнер”, але завершилася “маршем на Москву” у червні 2023 року. Після цього в авіакатастрофі загинув видимий лідер тіньової армії Євген Пригожин , але набір сил до армії вже було реорганізовано.

У 2023 році з метою пом’якшення кризи регіонам було надано вказівку, на підставі якої представники груп, голоси яких тихіше або яким не співчувають, мають бути прийняті на військову службу. Так, в інструкції було написано, що, крім ув’язнених, мають бути залучені люди, які перебувають під попереднім слідством, які нещодавно звільнені або перебувають на випробувальному терміні.

Було рекомендовано набирати боржників з податків або тих, хто, за офіційними даними, не працює та не отримує доходів. Здобувачі роботи, які звернулися до бюро з працевлаштування, також мають бути забрані до армії. Окрему категорію утворили колишні співробітники «тіньових сил» (або приватних військових компаній) та співробітники охоронних підприємств.

Як окрему цільову групу розглядалися люди, які нещодавно отримали громадянство, і громадяни зарубіжних країн, які ще подають заяви на отримання російського громадянства. В армію мали право вступити також громадяни іноземних держав, які отримали розпорядження про депортацію.

Головні принципи на той час закликали до набору солдатів із дрібніших етнічних груп і зосередження уваги людей з культурної автономії. Тим самим Росія за допомогою однієї директиви вирішила і питання українців та національних меншин, які проживають у Росії. Вона також безпосередньо торкнулася естонців у Росії представників інших народів фінно-угорського походження, і мала відверто злочинний характер.

Білгород вибився у лідери

Всі ці попередні методи досі застосовні, але солдатів все ще недостатньо. У регіонах уже давно встановлено квоту, скільки має бути набрано солдатів. Чеченський лідер Рамзан Кадиров, який стверджує, що направив в Україну військ більше, ніж усі інші регіони, є єдиним, на кого не поширюється пряма квота. Проте переважно їм надіслані поліцейські сили та блокуючі загони, покликані виштовхувати росіян на фронт. Крім того, Кремлю потрібні підрозділи Кадирова для придушення можливих протестів.

Проте регіони займаються набором солдатів. Цього тижня Білгородчина, що межує з Україною, підвищила виплати. Якщо раніше дивувалися, коли військовослужбовцеві, який підписав контракт, виплачували разом мільйон рублів, то зараз у Білгороді платять уже 3 млн (близько 28 500 євро). Тим самим Бєлгород повалив з першого рядка попереднього лідера, Ханти-Мансійський автономний округ, де на людину, яка вирушає на війну, витрачалося 2,75 млн рублів. На відміну від інших регіонів, для отримання суми не обов’язково бути жителем Білгорода, достатньо підписати контракт у тамтешньому військкоматі.

Що свідчить нинішня ситуація? По-перше, у Росії серйозні проблеми з пошуком людей для війни. Якби було інакше, сума, що підлягає виплаті, не була б такою великою і не потребувала б її збільшувати. По-друге, незважаючи на суму, що постійно збільшується, чисельність призовників все ще досить мала, адже білгородська прописка при виплаті не потрібна.

По-третє, схоже, що й інші регіони, окрім Чечні, дедалі активніше намагаються уникнути виснаження чоловічої частини населення. Скоріше, іноземцям платять за виконання квоти, щоб їхній власний народ не так часто воював. По-четверте, велика сума дозволяє продемонструвати Кремлю свої старання та бути на доброму рахунку. По-п’яте, Білгород як прикордонна територія теж побоюється можливого українського вторгнення.

Москва зробить усе можливе, щоб відстрочити оголошення нової мобілізації. Вважають, що у війну переважно приїжджають із менш благополучних регіонів, а вербувальники уникають великих міст на кшталт Москви та Санкт-Петербурга. Водночас немає жодних причин уникати їх, оскільки нетрі цих міст із населенням у 13 та 5 млн осіб відповідно величезні та мають дуже різну соціальну стратифікацію. Ніхто навіть не помічає, коли саме звідти відправляють на війну десятки тисяч людей.

Кремль зацікавлений у тому, щоб отримати нових солдатів та уникнути мобілізації, яка веде до непередбачуваних наслідків, але нескінченно збільшувати призовні виплати неможливо. Москва обмірковує наслідки та намагається уникнути мобілізаційного рішення. Можливо, якесь інше рішення буде знайдено і без мобілізації можна буде обійтися, але саме зараз наближається момент, коли війна або має стати менш напруженою, або Москві все одно доведеться проводити мобілізацію.