Джек-різник “нарешті викритий через 136 років”: прорив у ДНК ідентифікує серійного вбивцю (фото)

Дослідник найвідомішого у світі серійного вбивці Джека-різника вважає, що він викрив його і навіть створив зображення того, який він міг мати вигляд.

Про це пише Daily Star.

Рассел Едвардс, який провів майже три десятиліття, розслідуючи справу, використав найсучаснішу технологію реконструкції обличчя, щоб створити чорно-біле CGI-зображення ймовірного зовнішнього вигляду вбивці в той час.
Прорив Едвардса стався після того, як він використав докази ДНК з шалика жертви, щоб “довести”, що Джек-різник насправді був Аароном Космінскі, який був головним підозрюваним у вбивствах у Вайтчепелі.

У своїй другій книжці про цю справу Едвардс стверджує, що не лише остаточно ідентифікував різника, але й розкрив мотив жорстоких каліцтв і те, як вбивця уникнув правосуддя.

У період від серпня до листопада 1888 року Джек-різник жорстоко вбив щонайменше п’ять жінок у Вайтчепелі, на сході Лондона, спричинивши переляк. Видалення внутрішніх органів у трьох жертв дало підстави припустити, що вбивця мав медичну або хірургічну освіту. Поліція розслідувала 11 жорстоких вбивств жінок, переважно повій, що сталися між квітнем 1888 і лютим 1891 року, відомих як вбивства у Вайтчепелі.

Широко визнано, що третє-сьоме вбивство, відоме як Канонічні вбивства, було скоєно різником, який протягом дев’яти тижнів забрав життя Мері Енн Ніколс, Енні Чепмен, Елізабет Страйд, Кетрін Еддоуз і Мері Джейн Келлі. Усім жертвам перерізали горло, нанесли посмертні травми, зокрема піхви, а у Чепмен, Еддоус і Келлі видалили частини тіла.

Як Едвардс “підтвердив”, що Космінскі – різник

Констебль Воткінс був офіцером, який знайшов жорстоко понівечене тіло четвертої жертви різника, Кетрін Еддоус, на тротуарі на Мітр-сквер 30 вересня 1888 року. Її голова була майже повністю відтята, а ніс розрізаний. Вона стала його другою жертвою тієї ж ночі. Шовкова шаль, яка їй належала, була просякнута кров’ю.

Перенесемося майже на 120 років у 2007 рік, коли Едвардс, бізнесмен з північного Лондона, натрапив на ймовірну шаль на аукціоні в Бері-Сент-Едмундс, графство Саффолк. Заінтригований, але з сумнівами, він придбав її і виявив, що вона напрочуд добре збереглася, а на тканині все ще виднілися плями крові і навіть сперми. Пізніше з’ясувалося, що коли її тіло перевозили до моргу, виконувач обов’язків сержанта поліції Амос Сімпсон прийняв його як дещо похмурий “подарунок” для своєї дружини Джейн. Попри те, що вона ніколи не носила його, він залишався в родині протягом декількох поколінь, поки його не виставив на аукціон праправнук сержанта Сімпсона, Девід Мелвілл-Гейз.

Едвардс був приголомшений тим, що такий вишуканий шовковий шарф, прикрашений квітами, міг належати Еддоус, яка, як відомо, була злиденною алкоголічкою. Однак, дизайн і використані барвники відповідали тим, що вироблялися в той час у Санкт-Петербурзі. Це змусило Едвардса замислитися над тим, чи могла вона насправді належати підозрюваному у вбивстві різнику Космінсі, який походив із Російської імперії. Він замислився над тим, чи міг він залишити його на місці злочину. Це спричинило тривалу серію тестів ДНК підозрюваних плям крові та сперми, в яких брали участь далекі родичі жертви та підозрюваного. Неймовірно, але було отримано позитивний збіг плям крові і неназваного прямого нащадка Еддоус.

Попри те, що запит на ексгумацію тіла Космінскі був відхилений, ДНК, знайдена в плямах сперми, також збіглася з ДНК одного з нащадків сестри Космінскі. За словами Едвардса, це є остаточним доказом того, що Джек-різник – це справа, яка залишалася нерозкритою від 1888 року.

Аарон Космінскі народився 11 вересня 1865 року, тобто під час вбивств йому було 22-23 роки. Він виріс у Клодаві, поблизу Варшави, як наймолодший з семи дітей, його батько помер, коли йому було лише вісім років. Його мама вийшла заміж вдруге, і записи свідчать про те, що він, можливо, зазнав сексуального насильства з боку вітчима. 1882 року, за шість років до вбивства, сім’я втекла до лондонського Іст-Енда, рятуючись від антисемітизму в Східній Європі після смерті царя Олександра II роком раніше.

Під час розслідування вбивства доктор Роберт Андерсон, голова лондонського Департаменту кримінальних розслідувань, назвав Космінскі головним підозрюваним. У попередніх конфіденційних поліцейських звітах, опублікованих 1894 року під назвою “Меморандум Макнахтена”, зазначалося, що детективи вважали, що він плекав “велику ненависть до жінок, особливо до класу повій, і мав сильні схильності до вбивства”.

Не маючи жодної підтвердженої фотографії Космінскі, Едвардс звернувся до родини чоловіка з проханням надати старі портрети для використання у високотехнологічній комп’ютерній програмі, призначеній для реконструкції його обличчя за рисами обличчя його родичів.

У результаті вийшов портрет задумливого молодого хлопця з підстриженим волоссям, виразними вилицями та пильним поглядом.

Відтоді Едвардс копає глибше, переконаний, що справжньою причиною того, що Джек-різник уникнув упіймання, було те, що його брат мав зв’язки з масонством. Він також прагне розкрити зловісні причини тих сумнозвісних каліцтв.

У лютому 2023 року до його рук потрапило декілька знімків, на одному з яких була зображена чепурна компанія з 15 чоловіків з вусами у вигляді керма і гострими костюмами, затягнутими в не менш приголомшливий верхній одяг. Виявилося, що вони були членами Ложі Ізраїлю, масонської групи, створеної для єврейських іммігрантів, які облаштовували свій дім на британському узбережжі.

Серед них вирізнявся старший брат Космінскі, Ісаак, кравець, який досяг успіху після переїзду до Лондона 1870 року і змінив своє прізвище на Абрахамс. І ось тут стає моторошно: запилений масонський кодекс розповідає про те, як “майстра-масона” на ім’я Хайрам Абіфф було вбито трьома так званими “Джувами” за те, що він просторікував про таємні справи.

Ця моторошна історія породила декілька масонських клятв, досить похмурих, щоб описати перерізання горла, виривання язика та інші жахливі дії.

Едвардс твердо переконаний, що різник був не просто випадковим вбивцею, а діяв за масонським сценарієм. Він також вважає, що саме масонські зв’язки його власного брата захистили його від арешту поліцією, щоб відвернути увагу від єврейської громади.

Але що справді пробирає до кісток, так це загадкове послання, знайдене на місці злочину Еддоуз. Прямо там крейдою був цей загадковий рядок: “Джуви – це люди, яких не звинуватять ні в чому”.

Попри всі ці страхіття, Космінскі розгулював на волі, а 1890 року, після того, як він збожеволів, думаючи, що чує голоси, і накинувся з ножем на свою сестру, його доправили до психлікарні Колні Гетч, що на півночі Лондона.

Через 28 років він зробив свій останній видих у притулку Лівзден у графстві Герц.