Радіація скрізь: популярне місце відпочинку в США виявилося “прихованим Чорнобилем”

До повномасштабного російського вторгнення Зона відчуження Чорнобильської АЕС була однією з найпопулярніших туристичних принад України, зокрема і серед іноземців. На планеті ще є кілька туристичних об’єктів схожого типу, але не завжди туристи розуміють, де вони опинилися.

У середині 1940-х років містечко Лос-Аламос (штат Нью-Мексико) і його околиці стали центром розробки американської ядерної зброї. Як пише The Guardian, до 1963 року так звана “національна лабораторія Лос-Аламоса” викидала радіоактивні відходи в сусідній каньйон, поки Міністерство оборони створювало національний ядерний арсенал. Зрештою місцевість стала настільки насиченою токсичними відходами, що її назвали Кислотним каньйоном.

Кілька років потому Комісія з атомної енергії та Міністерство енергетики США вжили заходів з відновлення, які коштували щонайменше 2 мільярди доларів, і до 1980-х років привели територію у відповідність із федеральними стандартами очищення, щоб вона була безпечною для використання.

Згодом комісія передала землю округу Лос-Аламос без будь-яких обмежень у використанні, і її перетворили на грунтову стежку, популярну серед байкерів, туристів і бігунів. Десятиліттями люди прибували сюди відпочивати на природі, не розуміючи, що насправді представляє собою це місце.

Нещодавно проведене дослідження показало, що грунт, рослини та вода в каньйоні забруднені “надзвичайною концентрацією” плутонію. Майкл Кеттерер, науковий співробітник Університету Північної Арізони та провідний дослідник проекту, сказав, що рівень плутонію в Кислотному каньйоні в Нью-Мексико та навколо нього був одним із найвищих, які він коли-небудь бачив у загальнодоступній зоні США за свою багаторічну кар’єру. 

За його словами, ситуація там подібна до того, що спостерігається на місці Чорнобильської катастрофи. Радіоактивні ізотопи “ховаються у всіх на виду”, сказав Кеттерер.

“Це одна з найшокуючих речей, з якими я коли-небудь натрапляв у своєму житті”, — сказав він.

Втім науковець визнає, що рівень впливу та безпосередня небезпека для тих, хто користується стежками, є низьким. Кеттерера більше непокоїть те, що тамтешній плутоній може потрапляти у воду, яка зрештою тече в річку Ріо-Гранде. Речовина може бути поглинена рослинами і потрапити в харчовий ланцюг або може бути широко розсіяна в попелі в разі лісової пожежі.

Прихильники громадського здоров’я вже закликали уряд розмістити попереджувальні вивіски для відвідувачів, щоб вони могли прийняти обґрунтоване рішення про використання стежки, забрудненої токсичними відходами.