Британія та Німеччина взялися за китайських шпигунів

Минулого тижня з Британії та Німеччини надійшло повідомлення про арешт шести осіб, підозрюваних у роботі на китайські спецслужби.

Окрім того, Єврокомісія ініціювала обшуки в офісах китайської компанії — виробника охоронного обладнання. Експерти кажуть, що спроби Пекіна, окрім вже звичного економічного шпигунства, впливати на політику в Європі, а також струс, яким стала розв’язана Росією війна, можливо, призвели до того, що у європейців урвався терпець, пише Бі-бі-сі .

22 квітня влада Німеччини оголосила про арешт трьох осіб, підозрюваних у військово-промисловому шпигунстві на Китай. За німецькою традицією, вони названі за іменами та ініціалами: Томас Р., Хервіг Ф. та Іна Ф.

Як заявила німецька прокуратура, вони незаконно видобули інформацію про новітню технологію, яка може застосовуватися в двигунах кораблів військового флоту. Крім того, обвинувачені, за даними прокуратури, незаконно експортували до Китаю товар подвійного призначення – лазер.

Звинувачення вважає, що Томас Р. безпосередньо контактував із співробітниками китайського міністерства держбезпеки.

Через два дні, 24 квітня, німецька прокуратура оголосила про арешт помічника депутата Європарламенту від партії «Альтернатива для Німеччини» Максиміліана Кра .

Прокуратура позначила цю людину як Цзяня Г (Jian G), а на сайті євродепутата серед його помічників значиться Цзянь Го . Його звинувачують у передачі китайській розвідці інформації про дебати навколо законопроектів у Європарламенті.

Ще через два дні, 26 квітня, перед судом у Лондоні постали два британці, 29-річний Крістофер Кеш і 32-річний Крістофер Беррі , яких також звинувачують у шпигунстві на Китай.

Їх було заарештовано ще у березні минулого року, але їхні імена не були оприлюднені до суду. Їх випустили під заставу до початку розгляду справи сутнісно, ​​до 10 травня.

Крістофер Кеш, за інформацією преси, був референтом у британському парламенті і працював із головою парламентської Групи вивчення Китаю, а також контактував з іншими депутатами, які займаються зовнішньою політикою.

Зрештою, у середині тижня представники Єврокомісії, а точніше, її Генеральної дирекції з конкуренції, провели обшуки у нідерландському та польському офісах китайського напівдержавного виробника охоронного обладнання – сканерів-рамок, детекторів та іншого – Nuctech.

Цей випадок, щоправда, за офіційною інформацією, не пов’язаний зі шпигунством: Єврокомісія підозрює Nuctech в отриманні незаконних субсидій і, відповідно, нечесної конкуренції. Це вже четверта така справа, заведена Єврокомісією після того, як минулого літа в ЄС набули чинності нові правила конкуренції.

Китай у всіх випадках рішуче відкинув звинувачення, назвавши їх наклепом і розпалюванням антикитайської істерії.

Звинувачення в економічному та промисловому шпигунстві (які Китай незмінно відкидає) давно стали звичною справою, але випадки з двома британцями та помічником німецького євродепутата, на думку експертів, стали прикладами іншого: Китай слідом за Росією почав активно займатися політичним шпигунством.

Або швидше європейці після початку української війни і через співпрацю Пекіна з Москвою стали більше звертати на це увагу.

«Пекін ретельно засіює Європу своєю агентурою та терпляче вирощує інструменти політичного впливу та формування ставлення Європи до Китаю, — переказує газета Financial Times слова свого співрозмовника, анонімного європейського політика. — Це завдання стає для нього дедалі важливішим, оскільки європейські політики починають розглядати Китай з його стратегічним партнерством із Росією як загрозу, а не лише як джерело можливостей в економіці».

Хорошим прикладом такої зміни щодо Китаю американська газета New York Times вважає колишнього прем’єр-міністра, нині міністра закордонних справ Великобританії Девіда Кемерона .

Десять років тому, нагадує NYT, прем’єр Кемерон проголосив «золоту епоху» у британсько-китайських відносинах.

У грудні минулого року, під час візиту до Вашингтона, глава Форін-офісу Кемерон назвав Китай «проблемою епохального масштабу». Багато що змінилося, пояснює британський міністр.

«Ця зміна в його настрої відображає масштабніший зрушення щодо великої частини Європи до зростаючої супердержави, яка довгий час спиралася на європейські країни, особливо Німеччину, у протидії антикитайському галасу, що виходить з Вашингтона, як висловлюється Пекін», — вважають журналісти NYT.

Financial Times за підсумками своїх бесід із співробітниками розвідок та аналітиками пише, що, на їхню думку, Європа почала більше звертати увагу на китайських шпигунів, зокрема й через розв’язану Росією війну.

«Вона розширила кут зору спецслужб, які з 2001 року змістили фокус із загроз з боку інших держав на боротьбу з тероризмом. Крім того, вона призвела до зміцнення співпраці між різними відомствами», – пояснює газета.

“Росія – це шторм, Китай – це зміна клімату”, – так висловився в Бундестазі в 2022 році, невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, голова німецької спецслужби, Бюро захисту конституції, Томас Хандельванг.

Роком пізніше, минулого літа, німецьке Бюро захисту конституції вперше виступило з розгорнутим жорстким попередженням щодо Китаю, заявивши, що він останніми роками помітно активізував спроби добувати якісні розвіддані про політику та впливати на процес прийняття рішень в інших країнах.

«У Європи урвався терпець», — сказала газеті NYT співробітниця празького аналітичного центру «Асоціація міжнародних відносин» Івана Караскова , яка донедавна працювала радницею з Китаю в Єврокомісії.

За оцінкою Караскової, Європа перейшла від місця повного заперечення китайського шпигунства та операцій впливу до менш наївного погляду на цю проблему і тепер готова захищати свої інтереси у прямому протистоянні з Пекіном. Хоча Китай у Євросоюзі все ще має друзів — Угорщину, наприклад.

Багато провідних політиків інших країн ЄС намагаються зберігати баланс у відносинах з таким найважливішим економічним партнером, як Китай. Щойно, 16-19 квітня, там у супроводі делегації бізнесменів побував канцлер Німеччини Олаф Шольц .

Шольц, згідно з офіційною інформацією, намагався домовитися про рівний доступ і чесну конкуренцію для німецьких компаній на китайському ринку — тоді, коли Єврокомісія розгорнула розслідування нечесної конкуренції з боку китайських компаній у Європі.

І відразу, за кілька днів після візиту Шольца, міністр внутрішніх справ і соратниця канцлера по Соціал-демократичній партії Ненсі Фезер висловилася про китайське шпигунство різко і прямо — щоправда, лише про економічний, а не політичний.

«Нам відомо про ту серйозну загрозу, яку китайський шпигунство становить для бізнесу, промисловості та науки. Ми дуже уважно стежимо за цими ризиками та погрозами, видаємо ясні застереження та підвищуємо поінформованість, щоб усі вживали заходів захисту від них», — цитує міністра NYT.

Експерт із Китаю Марайке Ольберг , старша наукова співробітниця вашингтонського Німецького фонду Маршалла, зазначає, що політики Німеччини багато років намагалися не дратувати Пекін такими публічними заявами.

«Але тепер влада Німеччини охоче називає речі своїми іменами, або ж у них урвався терпець не називати речі своїми іменами», — каже Ольберг.

Але все ж таки економічна вага Китаю, як і його порівняно обережна поведінка на світовій арені, змушують європейців підходити до нього більш збалансовано, ніж до Росії.

«Дискусії про те, чи є Китай загрозою або можливостями в економічній сфері, були завжди, і ці дискусії продовжуватимуться, поки Китай залишається потужною економічною державою, яка грає за міжнародними правилами», — сказав газеті Financial Times фахівець з міжнародних відносин з Ноттінгемського університету. Ден Ломас .

Сотні шпигунів

Ресурси, які китайська розвідка має в Європі, можуть бути величезними.

2019 року німецька газета Welt am Sonntag написала, пославшись на анонімного дипломата із зовнішньополітичної служби ЄС, що тільки в Брюсселі діють близько 250 відомих європейцям співробітників китайських спецслужб — а також близько 200 російських.

Комітет британського парламенту з розвідки та безпеки минулого року писав у доповіді, що штат китайської розвідки та внутрішнього розшуку налічує, можливо, сотні тисяч осіб — тоді як розвідка та контррозвідка Великобританії, MI6 і MI5 — лише близько 9 тис. співробітників.

До цього британські політики публічно турбувалися про те, як багато китайських студентів британських університетів беруть участь у передових дослідженнях та розробках нових технологій.

У Франції, як нагадує FT, ще в 2019 році командувач флоту повідомив депутатам парламенту, що в Бресті, де розташована військово-морська база і стоять у тому числі атомні підводні човни, останнім часом почали реєструвати підозріло багато шлюбів китайських студенток із військовими моряками.

А крім старомодних резидентів і агентів, Китай, за оцінками західних спецслужб, має в своєму розпорядженні цілу армію штатних і позаштатних хакерів. Глава ФБР Крістофер Рей на початку цього року сказав, що ця армія перевершує число кіберфахівців його відомства у співвідношенні як мінімум 50:1.