Вирішальний момент у війні: The New Yorker про успіхи РФ і провали української влади

Україна переживає чи не найважчий момент у повномасштабній війні, а бойові дії на фронті змінюються на користь Росії.

Про це йдеться у статті The New Yorker.

Чого змогла досягти РФ

У виданні зауважують, що Кремль поповнив свою армію призовом на строкову службу і фінансовими стимулами для контрактників, набираючи щомісяця до тридцяти тисяч нових солдатів. Третина державного бюджету РФ витрачається на оборону та безпеку.

За оцінками НАТО, Росія виробляє три мільйони артилерійських снарядів на рік — це більш ніж удвічі більше, ніж усі країни-члени НАТО разом узяті можуть надати Україні.

Російська армія навчилася використовувати безпілотники та засоби електронної протидії, щоб завадити новинкам України на полі бою, а ВПС модернізували півторатонні КАБи з GPS-навігацією, щоб створити “плануючі бомби”, які використовуються для зрівняння військових формувань і цілих міських кварталів.

Проблеми України

“Тим часом Україна переживає чи не найважчий момент у війні”, – вважає The New Yorker.

У виданні нагадують, що місяцями республіканці в Конгресі блокували ухвалення нового пакету допомоги, і українські запаси всього – від зенітних ракет до артилерійських снарядів – стали дефіцитними.

За різними оцінками, російські війська зараз мають перевагу в артилерійських обстрілах десять до одного.

З розрядженою протиповітряною обороною українські міста – передусім Харків – витримали найсильніші напади від початку війни. Ракетні удари вивели з ладу електромережі по всій країні.

Наприкінці квітня Конгрес нарешті схвалив пакет допомоги. Проте автори The New Yorker певні, що імпульс війни вже змінився, і, в будь-якому випадку, допомога не може досягти поля бою відразу.

Крім того, минулого тижня український уряд вперше розпорядився про відключення електроенергії по всій країні.

Мобілізація в Україні

Але відсутність зброї – це лише одна з проблем України. Видання нагадує про проблеми з мобілізацією в Україні і нестачу особового складу на фронті.

“Якщо у перші дні війни не було браку в людях, які хотіли записатися до бою, то тепер знайти охочих новобранців стало набагато важче. Невдоволення зростає, оскільки призов стосується переважно тих, хто, як правило, несе на собі тягар бойових дій у будь-якій війні: людей із більш сільських регіонів, менш освічених, відносно менш забезпечених”, – пишуть у виданні.

Автори статті зауважують, що демобілізації досі немає, тож ті, кого призивають, побоюються, що їм дають квиток в один кінець.

“Це не є привабливою перспективою в жорстокій війні на виснаження, яка, за даними американської розвідки, вбила сімдесят тисяч українських солдатів. І, як і у випадку з надходженням американської зброї, яка довго відкладалася, новим законам потрібен час, щоб змінити реальність на полі бою”, – зазначають у The New Yorker.

Наслідки

Саме в цьому вікні можливостей Росія розпочала свій нинішній наступ на Харківщині.

Крім того, адміністрація Байдена, побоюючись ескалації, забороняє використовувати зброю США проти цілей на суверенній території Росії. Але, стверджують українські чиновники, саме там Росія зараз завдає ударів.

На думку авторів статті, якщо РФ досягне успіхів на Харківщині і російська артилерія знову опиниться на відстані вогню від Харкова, то Путін атакуватиме місто з новою силою.

Диктатор сподівається, що на тлі ескалації Захід припинить свою підтримку України, що призведе до політичних змін у Києві, а Зеленського замінять особи, які симпатизують Москві.

“Але такий результат не є неминучим. Як показує історія з Вовчанськом, траєкторії воєн можуть неодноразово змінюватися”, – підсумували у виданні.