Навіть у Росії такої кількості СЗЧ немає — полковник ЗСУ зробив шокувальну заяву

Ключовою проблемою Сил оборони є не нестача людей загалом, а критично велика кількість військових, які йдуть у самовільне залишення частини (СЗЧ).

Про це заявив начальник управління штурмових підрозділів Збройних сил України Валентин Манько в інтерв’ю “Українській правді“.

За його словами, ця проблема спричинена, зокрема, недостатньою інформаційною політикою і є настільки масштабною, що “навіть у Росії такої кількості СЗЧ немає”.

Манько зазначив, що Україна має достатній мобілізаційний ресурс, але його ефективність знижується через відтік кадрів.

“У нас вистачає людей, але не вистачає інформаційної політики. Через це величезна кількість СЗЧ. Саме цих людей нам і не вистачає”, — наголосив він.

Полковник підкреслив, що проблема самовільного залишення частини в Україні, за його оцінкою, є більшою, ніж у російській армії.

Манько також пов’язав проблему СЗЧ із правовою ситуацією: “У нас хтось засуджений за СЗЧ? У нас ще й проведення амністії. Звичайно, це породжуватиме наступні і наступні СЗЧ”.

Валентин Манько спростував поширені чутки про використання штурмових військ як загороджувальних загонів.

“Які заградотряди? Це нісенітниці. Мені навіть образливо… Ми не можемо стати заградотрядами, тому що не стоїмо за підрозділами — ми завжди попереду”, — заявив він.

Полковник зазначив, що штурмові війська не отримують поповнення в більшій кількості, ніж інші. Різниця полягає у відсотках тих, хто реально йде в бій:

“Наприклад, є розподіл по 100 людей на кожну частину… У мене 95–99 хлопців підуть в бій, а у них 9–10 підуть у бій. Решта будуть у СЗЧ — от і вся різниця”.

Манько пояснив, що розподіл мобілізованих ускладнений через різну інтенсивність бойових дій на напрямках (Херсон, Суми, Лиман, Гуляйполе), що ускладнює напрацювання “алгоритму, який забезпечить кожен підрозділ відповідно до об’єктивних потреб”.

Начальник управління штурмових підрозділів також звернувся до “диванних фахівців”, які критикують дії військових.

“Кожному критику хотілося б сказати: якщо ви знаєте, як покращити становище фронту, йдіть до Збройних сил… Приходьте сюди! Не обов’язково, що ми будемо вас посилати кудись з автоматом… Приходьте до нас. Підказуйте нам, дуракам, як треба воювати”.