Масштаб війни в Україні набагато серйозніший, ніж уявляють громадяни, – The Times

На захисті Часового Яру Донецької області стоїть 5-а окрема десантно-штурмова бригада під командуванням майора Руслана Габінета. Її бійці сповнені рішучості захистити стратегічне місто від російських окупантів, які не полишають спроб його захопити.

Про це пише The Times. Габінет зазначив, що ті, хто дізнається про ситуацію з новин, не можуть збагнути, на які жертви доводиться йти заради утримання міста. На його думку, найбільшим випробуванням для його підлеглих буде російська бронетанкова колона, що з гуркотом наближається до їхніх позицій.

5-а окрема десантно-штурмова бригада майора Руслана Габінета вже відбила останню велику спробу путінських військ захопити місто Часів Яр. Але ціна була високою – після більш ніж двох років боїв його бригада втратила 40 відсотків від своєї початкової чисельності.

За словами майора, більшість нової допомоги від США зараз перекидається на Харківський напрямок. Проте 18 травня безпілотники бригади зафіксували 20 російських танків, бронетранспортерів і військових вантажівок, що наближалися до їхніх позицій на Донеччині.

“П’ята бригада, якій не вистачає боєприпасів, яка розвалена втратами, хворобами і дезертирством, стала тінню тієї бойової сили, яка колись допомагала утримувати сусіднє місто Бахмут”, – наголошує видання. 

Командир бригади зауважив, що ворог бачить цей дефіцит і користується цим, розтягуючи українські резерви, розпорошуючи вогневі засоби.

“Я хочу бути чесним з вами: часто у нас просто не вистачає боєприпасів, щоб їх зупинити”, – сказав він.

Відступати не можна: якими будуть наслідки падіння Часового Яру

Битва за Бахмут, який розташований у низині, мала радше символічне, ніж стратегічне значення. На противагу цьому, битва за менший за розімром Часів Яр є ключовою. Якщо місто впаде, Силам оборони доведеться захищати Костянтинівку – важливий автомобільний і залізничний вузол, вздовж переважно рівнинної місцевості.

Водночас сили, які утримують лінію на південь від бригади в місті Торецьк, опиняться в оточенні, оскільки російські війська вже просуваються вперед на захід від них. Вже з Костянтинівки росіяни можуть просунутися на північ до Краматорська і Слов’янська, останніх великих міст на Донбасі, які утримуються українськими військами.

“Масштаб війни, яка зараз відбувається в Україні, набагато серйозніший, ніж пересічний громадянин може собі уявити, читаючи новини”, – додав майор.

Бригада починала, як елітний підрозділ

Старший лейтенант Олексій Тарасенко, якому лише 28 років, є заступником командира другого піхотного батальйону бригади. Примітно, що це посада, яка зазвичай зарезервована для майора – підвищення свідчить про значні втрати серед і без того нечисленного професійного офіцерського складу, який часто стає мішенню для російських безпілотників і снайперів.

Бригада починала як елітний добровольчий підрозділ, але зараз на 90 відсотків складається з мобілізованих чоловіків, хоча після двох років війни деякі з них мають достатній досвід, щоб забезпечити кістяк бригади сержантським складом. Мобілізовані чи ні, всі його бійці – герої, наголосив Тарасенко.

“Це не героїка, як у кіно, це наша повсякденна робота. Коли офіцер підбиває танк з гранатомета, або солдат вбиває десять росіян з гвинтівки – це звичайна рутинна робота”, – каже лейтенант.

Піхотинець повинен тиждень сидіти в окопах у жахливих умовах, під постійним артилерійським обстрілом, чекаючи на сигнал командира про наближення ворожої штурмової групи. Потім він виходить зі своєї схованки, вбиває з автомата кількох ворожих піхотинців, відбиває атаку противника разом з товаришем, і ще кілька днів сидить на позиції без води та їжі, бо немає можливості її доставити, розповідає лейтенант.

“Для мене героїзм полягає не в тому, як людина вбиває з гвинтівки, а в тому, що вона має психологічну рішучість продовжувати спати під землею в таких умовах”, – наголосив він.

Бригада намагається вирішити свої проблеми з особовим складом за допомогою нових технологій, і не без успіху. Напівавтономна кулеметна платформа “Шабля” дозволяє солдату керувати кулеметом дистанційно з укриття, за винятком випадків, коли йому потрібні свіжі набої або заміна батарей.

“Я бачив дуже вдале використання “Шаблі” з великокаліберним пістолетом Браунінга, коли дуже точний вогонь вівся на відстані понад 2000 метрів, і група піхоти була поранена або вбита при підході до наших вогневих позицій”, – сказав Тарасенко.

Вони були гарною ідеєю, але мали свої недоліки.

“Навіть якщо вони мають відносно невеликі проблеми – наприклад, згоріла плата або крихітний осколок пошкодив механізм, ви не можете ефективно використовувати їх протягом декількох днів, а то й тижнів. Ніхто не надсилає нам підготовлених операторів чи інженерів, лише робот, і ми маємо самі обирати людей, які з ним працюватимуть. Протягом п’яти днів людина має розібратися з роботизованою платформою, яку вона бачить вперше в житті”, – пояснив військовий.

Війна в умовах браку сил і засобів: як виживає бригада

Лейтенант Сергій Крайняк, який раніше був фермером, зараз командує взводом роботизованих систем бригади. Його взвод також використовує дистанційно керованих роботів для евакуації поранених і доставки їжі та боєприпасів, рятуючи життя. Але навіть з роботами взводу значно бракує людей, адже в ньому лише дев’ять операторів з 26. 

В умовах нестачі особовго складу та зброї 5-та бригада повинна залучити всю свою винахідливість і сміливість, щоб перемогти ворога.

“Це абсолютно нова війна, її не можна порівнювати з жодною іншою. Танк або піхотинець на полі бою не може сховатися від ворога ні вдень, ні вночі, ні в лісі, ні в місті. Його завжди видно”, – резюмував Руслан Габінет.