“М’ясник” чи геній маневрів?: Курськ визначить, ким Сирський увійде в історію, – The Telegraph

Зухвале вторгнення 59-річного головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського в Курську область Росії привернуло увагу до його постаті. Хтось називає його “бахмутським м’ясником”, а хтось геніальним генералом.

Як пише The Telegraph, багато неприємного говорили про Олександра Сирського, коли він у лютому змінив Валерія Залужного на посаді головнокомандувача Збройних сил України.

“Він був надто консервативним, надто контрольованим, надто готовим витрачати життя своїх солдатів… Сміливе вторгнення 59-річного генерала в Курську область Росії змінило цю точку зору – певною мірою”, – пише видання.

“Все або нічого”

Замість того, щоб докоряти йому за впертість, відсутність фантазії та жертвування життями заради безглуздих тактичних здобутків, його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогоднішній день найуспішніших несподіванок війни.

Але цей сміливий, ретельно організований і надзвичайно ризикований гамбіт викликав і захоплення, і тривогу.

Нардепка Мар’яна Безугла  цього тижня назвала генерал-полковника Сирського “українським Жуковим” – маючи на увазі радянського генерала, який привів Червону армію до перемоги над нацистами.

Комплімент був неоднозначним: “Сирський виводить війну на якийсь новий рівень маневрів Другої світової, де ставка робиться на втрату або захоплення цілих регіонів, але яка ціна і які перспективи? Я впевнена, що навіть у нього немає чітких відповідей. Це гра “все або нічого”. Сюрпризи не закінчилися”.

Успіх у Курську не дається безкоштовно. Україна втрачає деяких своїх найкращих солдатів у ​​боях там. На Донбасі росіяни прискорили наступ і стукають у двері Покровська.

Найближчі тижні покажуть, Курськ” – майстерний удар, що переломив війну, чи остаточна, жахлива помилка. Результат може вирішити війну і те, яким історія запам’ятає Олександра Сирського.

Курськ вже дещо змінив погляди на нього. Один ветеран сказав: “Серед піхоти він відомий як дуже консервативний хлопець із прямою тактикою. У мене була така ж думка про нього до Курська. Я приємно здивований, як йому вдалося зберегти підготовку і перші удари від ЗМІ і Telegram-каналів”.

Його рішення тримати плани в таємниці від західних союзників, а також від більшої частини українських військових і уряду, здається, було виправданим.

Має підлеглих, а не друзів

Генерал-полковник Сирський, як і всі офіцери його покоління, є продуктом радянської армії.

Генерал народився в 1965 році у Володимирі, на схід від Москви, і переїхав до України підлітком. Сирський навчався у Московському вищому військовому командному училищі, перш ніж розпочати військову кар’єру. Після здобуття незалежності його підрозділ було приєднано до українських військових.

Він був командиром під час війни на Донбасі 2014 року, коли Росія почала своє перше вторгнення, і відтоді воює з росіянами. До моменту осіннього масштабного вторгнення 2022 року він очолював сухопутні війська – фактично заступник Валерія Залужного.

Під керівництвом генерала Залужного він керував як успішною обороною Києва у 2022 році, так і шоковим бліцкригом, який відвоював Харківщину тієї осені, що стало двома найбільшими перемогами України у війні.

Отже, коли Володимир Зеленський відправив Залужного у відставку в лютому, генерал-полковник Сирський став логічною заміною. Але й дорога 10-місячна оборона Бахмута, який остаточно перейшов до Росії у травні минулого року, теж була серед його операцій.

Високі втрати в цій битві та його наполегливі спроби відбити її контрнаступом минулого літа викликали гостру критику. Піхотинці відчули, що він занадто готовий пожертвувати їхніми життями. Стратеги вважали, що він відтягує надто багато цінних ресурсів, у тому числі деякі з найкращих українських штурмових підрозділів, від головного контрнаступу в Запоріжжі .

“Є багато історій про те, як командирам батальйонів і навіть рот було відмовлено у дозволі відступити з важко відкритих позицій, і вони несли великі втрати за наказом генерал-полковника Сирського: мікроменеджмент; зневага до життя власних людей; схильність віддавати нездійсненні накази; небажання довіряти офіцерам на місцях. Перш за все, відмова сказати “ні” політикам , які вимагають нереальних цілей. Для його найзапекліших критиків це риси “совка”  або ще гірше – російського генерала”, – пише видання.

Однак його захисники кажуть, що ці нарікання надзвичайно несправедливі.

Ті, хто працював з ним, вважають генерал-полковника Сирського хорошим менеджером, методичним у своїх міркуваннях і зважених у своїх рішеннях. Він має репутацію людини, яка “вариться” на фронті, а також практичного генерала з безпосереднім досвідом організації та ведення боїв.

Ніхто, кажуть його захисники, краще не розуміє, що потрібно, щоб змусити росіян зазнати невдачі – і якщо вони не зазнають невдачі, то мінімізувати шкоду, яку вони можуть завдати.

Вони наполягають, що він не менше турбується про своїх людей, ніж будь-який інший генерал. Усім командирам доводилося приймати рішення, які коштували життя.

Українська армія справді “жахливо дезорганізована”, каже одне з джерел. За словами співрозмовника, звинувачення в радянському мисленні часто є лише прикриттям для опору його спробам забезпечити навіть найскромніший ступінь узгодженості.

Він також набагато суворіший, ніж його попередник, з твердою вірою в силу ієрархії та ланцюга командування. Він має репутацію трудоголіка, який мало спить, призначає зустрічі на жахливу ранню годину, має підлеглих, а не друзів, і не зацікавлений у тому, щоб люди його любили.

Іншими словами, він може бути важким начальником. Не дивно, що деякі люди скаржаться на нього. Що стосується Бахмута, то саме Зеленський зрештою наполіг на тому, щоб утриматися там, попри зростання витрат, зазначає видання.

Жорсткий генерал чи сталевий майстер маневру?

Повага генерал-полковника Сирського до ієрархії, можливо, зробила його більш податливим до побажань президента, ніж інші – і, як вважають, це одна з причин, чому Зеленський віддав перевагу йому перед Залужним – але його не можна звинувачувати в тому, що він дотримувався вказівок цивільного керівництва.

Він кинув виклик критикам, які називали його противником інновацій. Солдат на передовій, який назвав генерал-полковника Сирського “лисим гравцем” через його рідше волосся та консервативну тактику, розповів:

“Я також знаю, що протягом останніх шести місяців або року він активно брав участь у розробці безпілотників системи. Він особисто спілкується з керівниками найефективніших підрозділів безпілотників… мабуть, він до них прислухається. Це одна його хороша риса”

Жорсткий, позбавлений фантазії м’ясний генерал чи сталевий майстер маневру? Яка з цих двох надзвичайно різних репутацій залишиться, багато в чому залежатиме від результатів битв на Курську та Донбасі.

Генерал-полковник Сирський прийшов на посаду в лютому, коли армія була виснажена невдалим наступом на Запоріжжя, американська військова допомога була заморожена, а політична неспроможність зрозуміти суть призову в армію призвела до того, що росіяни переважали чисельно та озброєнням.

Його першим серйозним рішенням був відступ з Авдіївки наприкінці зими. Відтоді він керував важким і деморалізуючим відступом у Донецькій області. До Курська найближчим, що він міг назвати перемогою, було стримування російського наступу на Харківщині в травні.

Навіть це було зіпсовано легкістю, з якою росіяни перетнули кордон на початку тієї атаки. У результаті генерал-полковника Сирського почали закликати до відставки.

Це додає політичного аспекту нинішньому наступу: за чутками, Сирського намагався усунути голова Офісу президента Андрій Єрмак. Деякі припускають, що Курськ – це частково спроба генерал-полковника Сирського відкупитися.

Росіяни, що просуваються на сході, мають перевагу в повітрі, що дозволяє їм обстрілювати фронт плануючими бомбами, і величезну кількість людей, яких можна пожертвувати під час штурму на землі.

Україна сподівалася отримати F-16 і протиповітряну оборону, щоб протистояти першим, і більше артилерії, щоб протистояти другим. Жодна з них ще не прибула в достатній кількості, щоб змінити ситуацію.

Генерал-полковник Сирський та його люди, як і Червона армія 80 років тому, значною мірою покладаються на підтримку Заходу, щоб продовжувати боротьбу проти загарбників.

Однак не у всьому можна звинувачувати Захід. Рішення про вторгнення в Курську область явно послабило фронт на Донбасі. Ризики величезні й очевидні.

Ризикнув і Георгій Жуков. Його тріумфи також дорого коштували.

Одного разу він сказав Дуайту Ейзенхауеру, що, зустрівши мінне поле, він просто наказав своїй піхоті атакувати, ніби мін там не було. Ейзенхауер був одночасно приголомшений і зачарований: жоден британський чи американський генерал не зміг би віддати такий наказ. Але він переміг.

“Історія судитиме генерал-полковника Сирського на тих самих чашах терезів. Його спадщина може бути вирішена в найближчі кілька тижнів”, – підсумувало видання.