Артилерія, як і раніше, залишається королем битви в російсько-українській війні, – Forbes

За останні 29 місяців росіяни й українці ухвалили нові стратегії та використовували передові технології у спробі здобути вирішальну перевагу у війні, що триває. Про це пише Forbes.

Оскільки вона продовжує розвиватися, один конкретний аспект залишається незмінним: обидві сторони значною мірою покладаються на артилерію. Більшу частину бойових ушкоджень, завданих на даний момент під час війни, було завдано артилерією, яку зазвичай називають “королем битви”. Дійсно, росіяни стріляють приблизно 10 000 пострілів на день, а українці – приблизно 2 000 пострілів на день.

“Ця залежність від артилерії збережеться, оскільки і Росія, і Україна розроблятимуть нову тактику та впроваджуватимуть нові технології для посилення своєї вогневої потужності”, – зазначають аналітики.

Хоча кожна сучасна армія використовує артилерію, Росія і Україна дотримуються радянської доктрини, яка сприяє використанню важкої артилерії. Російські та українські військові операції зосереджені на розміщенні своїх артилерійських систем у ключових точках, які дають змогу їм націлюватися на своїх супротивників. Правильне розміщення артилерії зіграло ключову роль у тому, що українці стримали початкове російське вторгнення, а росіяни зупинили український контрнаступ.

Наразі українські сили розмістили свою артилерію всередині і навколо своїх оборонних опорних пунктів у Луганській, Донецькій і Харківській областях. Вони планують утримувати ці оборонні позиції щонайменше протягом наступних шести місяців, зміцнюючи їх смугами загороджень під контролем артилерії, щоб запобігти російським механізованим атакам. У результаті росіяни змушені проводити спішені атаки невеликими підрозділами, намагаючись захопити ці оборонні позиції. Ці напади були названі “м’ясорубками” і не мали великого успіху.

Тим часом російські війська використовують великі артилерійські обстріли, намагаючись зруйнувати українські оборонні позиції. У рамках цих зусиль вони намагаються атакувати і знищити українські артилерійські позиції. Росіяни також використовують свою артилерію для підтримки своїх піших атак, оскільки артилерійський удар змушує українських солдатів ховатися, знижуючи їхню здатність захищати свої позиції.

Обидві сторони мають вражаючий арсенал гаубиць. Україна використовує як стару техніку радянських часів, таку як 2С3 “Акація”, так і новітню техніку, надану НАТО, включно з американським M109 Paladin, британським AS-90 і французьким CAESAR. Україна також виробляє всередині країни гаубицю 2С22 “Богдана”, яка частково фінансується за рахунок іноземної допомоги. Одна з проблем полягає в тому, що в обладнанні, яке постачає НАТО, використовуються снаряди іншого розміру, ніж у східноєвропейському обладнанні, внаслідок чого Україна стає залежною від боєприпасів, які постачає НАТО. Останні британські та американські пакети допомоги Україні включали велику кількість снарядів, а також додаткові AS-90 і M109 Paladins.

Тим часом російські збройні сили мають більше артилерії, ніж будь-яка інша армія у світі: артилерійських знарядь утричі більше, ніж у збройних сил США. Вони використовуютть комбінацію самохідних гаубиць радянської епохи, таких як МС19 “Мста-С”, і новіших систем, таких як 2С33 “Мста-СМ2”. Крім того, російська оборонно-промислова база має надійну мережу постачань для виробництва артилерійських снарядів і виробничу потужність у 250 000 артилерійських боєприпасів на місяць, що дозволяє їм відповідати темпам використання збройних сил.

Обидві сторони інтегрували свою артилерію з мінливою динамікою поля бою. Дійсно, широке використання засобів радіоелектронної боротьби підвищило роль артилерії в бойових діях. Упродовж усієї війни Росія та Україна використовували низку нових ракетних систем, таких як баражувальні боєприпаси або високоточні ракети. Однак протягом кількох тижнів система стає неефективною, оскільки інша сторона виявляє вразливість у новій системі і використовує її за допомогою радіоелектронної боротьби.

Тим часом артилерійські снаряди позбавлені внутрішньої електроніки, необхідної для постановки перешкод, що робить їх надійною зброєю ураження цілей противника. Оскільки очікується, що електронна боротьба відіграватиме дедалі важливішу роль у війні, обидві сторони, найімовірніше, вдадуться до використання більш традиційних артилерійських систем.

Крім того, і росіяни, і українці використовують артилерію в поєднанні з дронами, де дрони використовуються для виявлення артилерійських цілей. Потім дрони відстежують удар, даючи змогу коригувати націлювання, а потім оцінюють бойовий збиток. Ця тактика дозволяє їм збільшити дальність ураження цілей, оскільки їм не потрібно виставляти вперед спостерігача для оголошення удару. Дрони працюють більш автономно, а процес виклику артилерійських ударів став більш автоматизованим, що дає змогу зробити процес ефективнішим.

“Артилерія мала легендарну історію в Радянському Союзі, що призвело до її широкого включення в сучасну бойову доктрину Росії та України. У міру того, як війна розвивалася, включно з новими технологіями і тактикою, сильна залежність від артилерії була постійною тенденцією протягом усього конфлікту. Оскільки війна триває, обидві сторони, безсумнівно, збережуть опору на артилерію як на наріжний камінь своїх військових стратегій”, – сказано в статті.