“Якщо нічого не змінимо, нам пи***ць”: гучні інтерв’ю комбата К2 Вереса – головні тези

Легендарний комбат батальйону К2, повний кавалер ордену Богдана Хмельницького і Герой України Кирило Верес ненадовго “вирвався” з фронту до столиці, проте час “на цивілці” не марнував, а дав декілька важливих інтерв’ю, які корисно подивитися кожному українцеві.

Ми зібрали найважливіше зі сказаного комбатом Вересом.

“Якщо ми нічого не змінимо, то нам пиз**ць”

В інтерв’ю 24 каналу Верес закликав цивільних зняти нарешті “рожеві окуляри” і готуватися, що рано чи пізно кожен може опинитися на фронті.

“Якщо ми нічого не змінимо, то нам пиз**ць. Цивільні мають зняти “рожеві окуляри”. Коли я говорю, щоб вчилися у тилу, то не писати дебільні коменти на кшталт “ви повинні нас навчити”. Ти або матимеш навички, або вмреш”, – заявив він.

При цьому Кирило Верес не вважає, що всім уже зараз потрібно йти воювати, але слід бути готовим замінити інших військових.

“Всі до лав Збройних Сил – це маразм. Так не потрібно. Але люди мають розуміти: закінчаться інші – підуть вони. В інакшому разі прийде Росія… Хтось думав на окупованих територіях, що їх омине війна, і тепер вони воюють проти нас, – наголосив Верес.

В ефірі програми “Гуртом та вщент” комбат попередив, що якщо не буде армії, то не буде і країни.

“На ЗСУ – як на церкву. Кожної неділі донатьте”, – каже військовий.

Кордони 1991 року

В інтерв’ю блогеру Фахрудіну Шарафмалу Верес різко висловився про розмови щодо повернення України на кордони 1991 року.

Він порівняв розмови про повернення кордонів 1991 року з людиною, яка “на милицях каже, що завтра побіжить марафон”.

“Я не бачу зараз потенціалу й можливості вийти на кордони 1991 року. Скажу простіше. Якщо у нас нині є потенціал вийти на кордони 1991 року, то чому ми хоча б за Бахмут на сьогодні не вийшли?!” – наголосив комбат.

“Ми буквально вчора Вугледар залишили. Тобто завтра вийдемо на кордон 1991 року, а сьогодні залишаємо Вугледар?”, – додав він.

Водночас, Вереса не полишає оптимізм. Він певен, що рано чи пізно росіяни повернуть все, а, можливо, навіть самі захочуть віддати.

“Але для цього має пройти час і бути зроблені певні дії. Силою на даний момент ми цього не можемо зробити”, – розмірковує військовий.

Про що зараз найбільше думає комбат

Верес визнав, що зараз найбільше його хвилюють не кордони 1991 року, а те, як не втратити свою лінію окопів, як забезпечити всім необхідним батальйон і як навчитися чогось новому у військовій справі, аби зменшити власні втрати і збільшити втрати противника.

“Я зараз думаю, на яких частотах літають російські дрони, щоб краще мій РЕБ працював. Де знайти кращий РЕБ. Я зараз думаю, до кого піти після цього інтерв’ю, хто допоміг би нашому підрозділу. Я думаю, як забрати 200-х, яких не змогли забрати. Я думаю, як не втратити ті позиції, що в мене є”, – сказав він.

Проблеми з мобілізацією

Верес, коментуючи проблеми з мобілізацією, зауважив, що люди готові йти вбивати, але – не вмирати.

“Скажу прямо всім – у нас під контрактом внизу написано, бл*ть, невидимим шрифтом: “Піди, с*ка, і умри, бл*ть, за три тижні”. Люди згодні йти вбивати. Люди не згідні йти вмирати. Якщо зараз сидить собі хлопець, який собі думає “піду на війну”, виживу – це одне. Люди йдуть у бій і вони будують плани через два дні. Це значить, вони не збираються вмирати”, – розповів комбат К-2.

“Якщо ти йдеш в армію і маєш вмерти через годину, ну тоді, блін, я розумію людей, які не сильно так хочуть іти”.

Чи потрібна мобілізація 18-річних

Комбат К2 визнав, що йому дуже не вистачає особового складу, проте він не готовий масово брати у свій підрозділ 18-річних.

Проте він додав, що і проти того, аби воювали 59-річні: “При всій повазі, є виключення, але, здебільшого, це не ті люди, які мають на собі вести таку активну фазу оборони або наступу”.

“18-річний хлопець – для мене це трохи рано”, – каже Верес.

Чи має Україна перевагу у дронах

На зауваження ведучої 24 каналу, що Україна має перевагу у дронах Верес різко відповів: “Хто сказав, що у нас перевага в дронах? Хто вам таке сказав?”

“Скільки дронів виготовляє Росія? Назвіть мені цифру. Я не бачу переваги в дронах. Я бачу перевагу в дронах у своєму підрозділі. Завдяки спільнотам. Це я бачу.

Я не скажу, що країна мені нічого не дає. Моєму підрозділу також нормально перепадає дронів від країни. Але я не бачу переваги. Якщо зараз забрати у мене волонтерську спільноту, громади, просто небайдужих людей, міста, села, які нам дають донати, субвенції на наш підрозділ, то я взагалі не бачу переваги дронів. Взагалі. А ви кажете, що ми топовий підрозділ. Тоді що в інших?”, – говорить комбат.

Верес зіронізував, що не пригадує жоднго випадку, коли б доповідав: “вистачить, вистачить, дронів вже стільки, що я не можу запустити”.

Як зменшити втрати

“У нас зараз збереження особового життя – це модно, це тренд. Тільки між, бл*ть, робити і пи*діти – це трішки різні речі”, – вважає військовий.

На його думку, на війні в першу чергу усе потрібно вимірювати саме грошима. І саме тому в першу чергу треба берегти особовий склад – бо це економія державних коштів.

“Наприклад, якщо є 1000 гривень: 100 гривень закладаємо на заробітну плату, 200 – зниклим і загиблим, 100 – на озброєння і 600 гривень ще кудись. Так може ми цих 200 гривень закладемо сюди (на озброєння – Ред) і тоді на виплату всім іншим потратимо значно менше? Ну математика проста”, – зазначив комбат.

В результаті, буде можливість зекономити грошей саме на зменшенні кількості поранених та вбитих. Самі ж суми виплат не зміняться.

Що буде перемогою у війні

На думку комбата К2, перемога у війні з РФ настане тоді, коли українські воїни перестануть гинути.

“Я знаю, що буде перемогою особисто для мене. Бо я – військовослужбовець, командир величезного батальйону і ще й просто людина. Я також маю емоції. Я не бездушний чорт. Для мене буде перемога, коли підрозділ під моїм керівництвом перестане гинути. Ну є якісь рамки, доки ми можемо відійти. Хто вважає, що перемога до крайнього м*скаля – вогонь. Хто вважає, що до крайнього нашого – вогонь, але без мене, я не буду грати в цю гру”, – висловився Верес.

Він додав, що також має право на життя:

“Я також хочу, щоб мої люди були живі. Я можу грати в будь-які ігри, але, граючи в чиюсь гру, умовно кажучи, я почну втрачати свій особовий склад. Я не хочу цього робити. А зараз я його втрачаю дуже багато”.

При цьому Верес наголосив, що не піде на угоду із совістю, бо бійців для нього, як його діти.

“Бо виходить, що тут я називаю їх – “мої діти”, а потім кажу: “Йдіть на штурм і всі помріть”. Та не можу я такого сказати. Ну знімуть (з посади – Ред.), то знімуть. Мене знімуть, іншого поставлять. Ну не бачу я тієї (необхідої – Ред.) кількості БК. Можливо, я не правий”, – заявив комбат.