Керченський міст почав руйнуватися

На сьогоднішній день Керченський міст залишається найпотужнішим логістичним шляхом для країни-агресора Росії щодо постачання окупантам у Криму палива, зброї та всього необхідного. Особливо в ситуації, коли поромні перевезення стали неможливими через блокування переправи. Але, на думку кримських партизанів, удари по Керченському мосту остаточно вплинули на ситуацію. Конструкція почала деградувати і кришитися. Водночас частина угруповання противника з півдня материкової України була перекинута до Курської області.

Чи є це гарною нагодою розпочати операцію зі звільнення півострова? Очевидно, що для цього потрібні чималі резерви, підтримка з неба, а також інше, а широка громадськість не знає, чи є у Збройних сил України все необхідне. Але відомо, що Кримський перешийок сьогодні обороняє невелике угруповання противника – всього 10 тисяч солдатів. Все це створює певні передумови для нового етапу діяльності Сил оборони на півдні.

Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ. Про це заявив військово-морський експерт, колумніст журналу Defense Express, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України, капітан у відставці І рангу Володимир Заблоцький.

– За даними партизанського руху “Атеш”, через удари ЗСУ почалася деградація конструкції Керченського мосту, почали руйнуватися окремі його частини. Якщо найближчим часом ця структура дійсно впаде, чи може це стати підходящим приводом для початку операції з деокупації Криму?

– Це взаємопов’язані речі. Я не знаю планів Генштабу, але для цього нам потрібні війська, нам потрібна авіація, а її у нас поки що не вистачає. Так, ми знищуємо протиповітряну оборону ворога, але завдаємо удару по глибині півострова? Я не бачу таких резервів, які можна було б там використати. Хоча, можливо, було б здивуванням, якби виявилося, що у нас є такі війська, а інформацію про це не оприлюднювали, щоб створити фактор несподіванки. Так само, як це було в Курській області.

Якщо міст фізично зруйнований, то нехай він взагалі розвалиться. Але, на жаль, зараз автомобільна складова Керченського мосту працює, хоч і дуже важко, але постійно блокується. Ворог стягує туди всі наявні системи протиповітряної оборони. По суті, у них немає іншого виходу, тому що після руйнування поромів і, найголовніше, блокування підходів до поромної переправи через те, що в протоці затонув залізничний пором «Кавказ», вони не можуть поставити туди новий пором. Підняти затонулий пором – це ціла справа, це не так просто і не так швидко.

Але ворог змушений щось робити, оскільки його війська в Криму залишаються без палива, без боєприпасів. І не тільки в Криму, адже поставки до Запоріжжя йдуть транзитом через півострів.

А інше плече, яке використовується для постачання всього необхідного для військового угруповання, – це залізниця з Ростова до Маріуполя та Мелітополя. Але до Криму вона не доходить. Таким чином, угруповання в Криму та іншій інфраструктурі залишається на “голодній дієті”. Окупаційна армія пожирає одні лише дизельне паливо у величезних кількостях.

– Таким чином, якщо брати до уваги ділянку доставки, то Керченський міст є більш пріоритетним для окупанта в порівнянні з сухою дорогою, і саме тому він зацікавлений у збереженні мосту?

–Так. Справа в тому, що міст будувався так, щоб мати незалежний маршрут постачання. Залізниця мосту – це про армію. Окупаційна армія бореться з вагонними нормами, витрачає величезну кількість боєприпасів. Їжа теж потрібна, щоб прогодувати цих «зелених чоловічків», і все інше потрібно. А цього не станеться, коли не буде мосту.

Транспортування морським транспортом ризиковане і не має нічого. Звичайні кораблі довго розвантажуються, а в Росії такого флоту немає. І танкерний флот працює зовсім в іншому напрямку.

У Росії були пороми, пристосовані для перевезення цілого поїзда. Як приклад можна навести компанію Konro Trader. Там прокладені залізничні рейки, він може відразу прийняти 60-80 вагонів (22 серпня в порту Кавказ знищили пором. – Ред.).

Отже, те, що росіяни робили через Керченський міст, вони дублювали з поромами, але поки поромів немає, цей напрямок заблокований. Решта десантних кораблів для цього не пристосовані. А від того, що було, лише половина, і ризикувати ними не будуть. Тому ворог буде змушений використовувати Керченський міст, везти один, максимум п’ять цистерн, возити тепловози, електровози, залізничну складову цього мосту.

Але головна проблема полягає в тому, що при першій спробі зруйнувати міст була проведена дуже складна і дуже успішна операція по виведенню його з ладу на майбутнє. Перед вибухом у автомобільній секції було влучання в ешелон, який чомусь стояв якось навпроти місця, де стався вибух. Уламки від вибуху влучили у кілька цистерн, які повністю згоріли. Пожежа тривала кілька годин поспіль. Паливо, яке виливалося, стікало вниз і горіло навіть не на рейках, а на стійках, які тримають міст.

Мається на увазі високотемпературний вплив на конструкцію, через що вона втрачає свої несучі здатності. Таким чином, конструкція начебто ціла, але вже не витримує навантаження, яка була раніше. Порушується структура металу. І для того, щоб його відремонтувати, потрібно його розібрати. А зробити це непросто. Ферми оснащувалися кораблями в готовому вигляді, потім їх піднімали домкратами і кріпили. Тобто необхідно повністю видалити цю конструкцію і замінити її на нову. Якщо розібрати його на місці, він просто зламається, тому що тримає величезне навантаження. Він може просто впасти, і навіть перекрити фарватер Керченської протоки.

– Є інформація, що частину російського окупаційного угруповання з півдня перекинули до Курської області. На вашу думку, це суттєвий трансфер? Чи може це сприяти початку деокупації півострова?

– Я б хотів, щоб так і було. Можливо, я чогось не знаю, але за повідомленнями, на Кримському напрямку у ворога залишилося близько 10 тисяч. Це занадто мало для оборони. Хоча в історії був приклад білогвардійського генерала Якова Слащова. У 1919-1920 роках утримував Кримський перешийок за рахунок того, що маневрував невеликою кількістю військ на основних напрямках. Вона дозволяла противнику заходити в певні райони, а потім знищувала його короткими контрударами і вогнем. Військ у нього було дуже мало, ворожа армія переважала в живій силі і зброї, проте Крим утримувався, зокрема, завдяки флоту з Азовського моря.

Ворог може спробувати це зробити зараз. І у нас можуть бути свої заходи, свої плани, щоб зробити наш наступ несподіваним.

Але ворог має на увазі таку загрозу. Він створив не лише систему оборони, а й добував ймовірні шляхи проникнення із суходолу в бік півострова. Але це не означає, що це допоможе. Адже все, що робить одна людина, може бути порушено іншою.

Нагадаю, що наші морпіхи збільшили кількість військових. Плацдарми на лівому березі Дніпра, Кринка і т.д. – це все про морську піхоту. Крім того, ми отримали велику кількість десантних катерів. Йдеться як мінімум про висадку десанту на лівому березі Дніпра. Можливо, будуть висадки десанту на березі моря.

Це означає створення загрози для ворога з обох боків. Для того, щоб дати відсіч, маневрувати вже на півострові, потрібно мати якісь сили, якісь сили. Нагадаю, що на півночі та заході Криму у ворога немає жодних систем протиповітряної оборони, всі вони були підбиті.

Майже щотижня, а можливо, і щодня, ми завдаємо ударів по ворожих аеродромах у Криму. Ворог вже не ризикує розміщувати там авіацію, бо зазнає втрат. Ми б’ємо по логістичних центрах, центрах зв’язку, штабах, складах тощо. Але для того, щоб евакуювати все, йому потрібен той самий Керченський міст чи пором. Проблема стане ще більшою, якщо ми перетворимо Крим на острів, відрізавши ворогу доступ до материка.

Ми працюємо в правильному напрямку. Це складно, але успіхи є, і вони очевидні.