Наскільки реалістична ідея з миротворцями в Україні

На тлі наближення інавгурації нового президента США Дональда Трампа, який має намір “посадити Росію та Україну за стіл переговорів”, поновилася дискусія щодо розгортання миротворчої місії на теренах нашої держави. Цю тему піднімали під час зустрічі президентів України Володимира Зеленського, Франції Еммануеля Макрона та США Дональда Трампа у Франції. Останній, за словами Зеленського, позитивно ставиться до цієї ідеї. Чи можливе відправлення європейських солдатів в Україну після припинення бойових дій, хто може долучитися і чи убезпечить це нас від поновлення російської агресії — у матеріалі “Апострофа”.

Уперше про відправлення миротворців в Україну заговорив президент Франції Еммануель Макрон у лютому 2024 року. Тоді багато лідерів країн Європейського Союзу не підтримали її. Макрон мав намір підняти тему миротворців під час саміту лідерів ЄС 18-19 грудня минулого року. Проте через стихійне лихо на батьківщині, змушений був пропустити саміт. Утім і зараз більшість лідерів європейських держав не готові обговорювати деталі гіпотетичної місії. Так, міністр оборони Великої Британії Джон Гілі на запитання, чи підтримає Лондон направлення міжнародного військового контингенту в Україну, навіть якщо йому не доведеться брати участі у бойових діях, відповів, що нині говорити про це рано. Притримати коней щодо миротворців закликав і президент Фінляндії Александр Стубб.

Польща не планує вводити війська в Україну без підтримки НАТО. «Ми виключаємо можливість перебування польських військових на території України. Ми вважаємо, що такі рішення не повинні прийматися групою країн. Ключову роль має відігравати НАТО. Ми розглядаємо подальші кроки, коли цей етап настане», – зауважив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш.

Кандидат у канцлери Німеччини, лідер опозиційного ХДС Фрідріх Мерц заявив, що Берлін може розглянути участь у миротворчій місії, проте лише за згодою Росії. “Якщо є мирна угода і якщо Україні потрібні гарантії безпеки, то ми можемо обговорювати це лише за наявності ідеального мандату за міжнародним правом. Наразі я цього не бачу“, – сказав він. – “Я б хотів, щоб такий мандат існував у консенсусі з Росією, а не в конфлікті”.

Саме останній фактор і зведе ідею про миротворців на пси, припускають опитані “Апострофом” експерти.

За згодою Кремля: чи допустить Кремль натівських миротворці в Україні

Вищезгадані слова Мерца про необхідність згоди Росії на розгортання європейських миротворчих військ в Україні для контролю за припиненням вогню небезпідставні. Адже якщо розуміти цю місію в термінології ООН, її реалізація неможлива без згоди Росії. “Миротворча місія – це місія, яка має бути проголосована Радою Безпеки ООН, відповідно до Статуту ООН. У цьому сенсі це має проголосувати і Росія. За такою логікою це параметри, які будуть погоджуватися в основному не нами, і які таким чином можуть бути нам нав’язані”, – пояснює “Апострофу” ексміністр закордонних справ Павло Клімкін (2014-2019).

Якщо під присутністю військ країн ЄС, НАТО розуміти яку-завгодно місію, яка місія обговорюється з Кремлем, але не погоджується, то це буде не миротворча місія, а елемент сталості й стійкості ситуації, додав він.

Кремль навряд чи погодиться на те, щоб у ролі миротворців в українсько-російській війні виступали війська європейських країн-членів НАТО. “Якщо Путін категорично проти членства України в НАТО, чому він має погодитись на те, що сили НАТО будуть на території України та ще контролюватимуть лінію зіткнення? А миротворці мають її контролювати з обох боків. Думаю, для Росії це неприпустимо”, – каже виданню політолог Володимир Фесенко.

“Уявити собі, що Путін погодиться, щоб це були військові з країн НАТО, дуже важко. Навіть не можу собі таке уявити”, – коментує “Апострофу” голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.

Теоретично контролювати режим припинення вогню, вимоги до демілітаризованих зон вздовж лінії зіткнення може й технічна місія, як-от ОБСЄ, каже Фесенко, хоча її ефективність, з досвіду України, може бути сумнівною.

Водночас можуть залучатися треті, умовно нейтральні, країни. Проте й тут є нюанс. “Знайти такі країни буде дуже непросто, – певен Фесенко. – Навскидку, це може бути така країна, як Азербайджан. Вона не член ОДКБ, не є формальною союзницею РФ, як Казахстан чи Білорусь, і не є членом НАТО. Так, близька до Ердогана, плюс можна знайти людей, які знають російську мову. Мають бути й інші варіанти – з Азії, Африки, Латинської Америки. Проте обрати непросто, бо треба, щоб обидві сторони визнали, що це нейтральна країна, яка може бути миротворцем”.

Миротворці – не гарантія безпеки

Миротворчі місії не можуть бути гарантією безпеки для України, переконані опитані “Апострофом” експерти, адже вони більше спостерігачі, ніж учасники.

“Гарантія безпеки – це, наприклад, домовленості про присутність на нашій території військового контингенту окремих європейських країн, – міркує Фесенко. – Або оборонні альянси з окремими європейськими країнами. Коли не просто підписуємо безпекову угоду, як зараз, що теж є важливо, а оборонні альянси, які передбачають, що в разі нападу на нашу країну, інша країна готова воювати, підтримувати нас, а ми її. Не факт, що зараз хтось погодиться підписати таку угоду через ризик війни з Росією”.

Також гарантією безпеки, продовжує співрозмовник, може бути військова й економічна допомога, закріплена не звичайною угодою, а на рівні міждержавного договору, наприклад, із США.

Раніше ідею миротворців як гарантію безпеки для України розкритикував колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Адже Україна може стати жертвою зміни політичної кон’юнктури в середині країни, яка відправила війська.

Загалом слід розуміти, що миротворці у системі ООН використовуються лише тоді, коли є домовленість про припинення вогню й обидві сторони збройного конфлікту погоджуються на використання військ, які підтримують досягнуту домовленість. Однак перспектива того, що Україна та Росія досягнуть їх – наразі виглядає дуже сумнівно.

“Немає навіть ознак того, що взагалі почнуться якісь перемовини з Путіним і з Росією. А для того, щоб говорити про миротворців, треба, по-перше, мати якісь перемовини, а я дуже сумніваюсь, що вони взагалі можливі й що почнуться”, по-друге, мати якусь домовленість, – каже нардеп Олександр Мережко. – Наприклад, війна в Кореї – вона тривала рік, а перемовини велися два роки. Тобто це може бути дуже довга історія, якщо вона почнеться”.

Крім того, країни, що виявлять бажання відправити миротворців, захочуть бути впевненими в безпеці своїх військових. Та чи зможемо ми гарантувати, що Росія спиниться, відмовившись від планів знищити українську державу?