Як мобілізовані “з вулиці” насправді воюють: одкровення з фронтових реалій

Є проблема, яку нечасто обговорюють відкрито, але вона існує: багато мобілізованих чоловіків в українській армії страждають від низької мотивації. Деякі з них просто йдуть із позицій і зникають.

Про це розповів інструктор 59-го ОМПБр із позивним “Білий” в інтерв’ю для DW.

“Білий” описав, як виглядають мобілізовані, які потрапляють до нього до бригади:

“Більшість мобілізованих, що потрапляють до нас – це ті, яких зловили по дорозі в наливайку, когось з тролейбуса зняли, когось зловили в підворотні”.

Що із цим робити?

Військові, які вже мають досвід, намагаються підбадьорити і “підняти” мобілізованих. Але це зовсім непросте завдання. “Білий” визнає, що деякі з них просто втомлюються. Причому навіть без обстрілів просто від тривалого перебування на одному місці. Що вони роблять? Повертаються та йдуть. За словами “Білого”, таких потім не знайдеш – вони йдуть і не повертаються.

“Ні до нас, ні на позиції вони не повертаються. І ніхто не знає, куди вони поділися”

Але не все так похмуро. Інший інструктор, “Північ”, бачить ситуацію трохи інакше. Він каже, що серед мобілізованих є хлопці з вогнем у власних очах, які показують старання та бажання вчитися. Іноді досить невеликого втручання з боку інструкторів, і все змінюється на краще.

До цього додається ще одна велика проблема – базова військова підготовка. “Білий” каже, що мобілізовані не набувають достатніх навичок. Багато хто просто не знає, як поводитися з кулеметами чи гранатометами, а гранати їм взагалі не дають до рук. Навчання часто зводиться до стрільби з автоматів, і то патронів видають небагато – хтось відстрілює 300-500 набоїв, а хтось і лише 60.

“І це в одному з найкращих навчальних центрів. Але в основному – 100, 200, а хто і 60 набоїв”

Крім того, значна частина часу йде на рутинні завдання – прибирання території, копання бліндажів та чергування. Замість реальної бойової підготовки, новобранці виконують завдання, далекі від військової тактики.