Скандал на скандалі: хто з Міноборони нажився на ЗСУ під час війни

Колишні й нинішні посадовці Міноборони намудрували надприбуткову схему й з українського бюджету вивели на тіньовий рахунок понад мільярд гривень, які призначалися на снаряди для ЗСУ. Втім, у суді все ніяк не можуть обрати запобіжний захід підозрюваним. Ба більше, ви будете шоковані, хто з відомих людей захотів взяти на поруки одного з обвинувачених.

Про це пише видання TSN.UA.

П’ять годин засідання суду і все марно. 29 січня прокурори просили, аби підозрюваним у скандальній справі про розкрадання коштів у Збройних Сил України обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою можливістю застави у 268 мільйонів гривень. Чому процес затягнувся на кілька годин із суду пояснювала журналістка ТСН Вікторія Ковцун. 

Оплату провели, снаряди не отримали

Нагадаємо, що мова йде про оборудку на півтора мільярда гривень. Ці кошти, за версією СБУ, намагались вкрасти на закупівлі артилерійських снарядів. Компанія “Львівський арсенал”, кажуть правоохоронці, отримала повну держоплату за боєприпаси, які згодом переказала іноземній компанії. Україна – жодного снаряда так і не отримала. А кошти натомість вивели на тіньовий рахунок на Балканах. Цю справу в Міноборони називають “особливо цинічною”, про це ще наприкінці року в ефірі телемарафону “Єдині новини” заявив керівник управління преси та інформації Міністерства оборони Ілларіон Павлюк.

“Люди купували законтрактовані боєприпаси під час війни. Вони їх намагалися купити з націнкою в 30%. І важливо, що це могло перешкодити тим законтрактованим поставкам, які були. Тому що вони пропонували дорожчий контракт виробнику на ці ж боєприпаси з іншим темпом виробництва, меншим”. 

Хто фігурує у справі

Отож, нині у справі п’ятеро підозрюваних. Серед них – колишній керівник Департаменту військово-технічної політики Міноборони Олександр Лієв, якого, до речі, схопили під час спроби перетину кордону, нинішній керівник цього департаменту Тоомаса Нахкура, а також комерційний директор компанії “Львівський арсенал” Юрій Збітнєв, І – представник іноземної компанії. Його прізвище наразі невідоме. Усім їм загрожує до 12 років за ґратами з конфіскацією майна. 

Також прокурори стверджують, що рішення про здійснення попередньої оплати порушували існуючі у Міноборони інструкції, а згодом погоджували відповідні департаменти. Проте, всупереч порядку, рішення про передоплату було спрямоване на узгодження до тодішнього міністра Резнікова, після чого воно було затверджено. Втім зараз, ні тодішній міністр, ні його заступники у справі як підозрювані не фігурують. Але куди там вирок, якщо не можуть обрати навіть запобіжку. І зараз ви впадете, коли дізнаєтесь, хто захотів Лієва взяти на поруки. 

Підозрюваний вийшов з СІЗО

“Суспільне” розповіло, що вищий антикорупційний суд так і не обрав запобіжного заходу підозрюваному, а на засідання прийшли шоумен Олександр Педан і заступник секретаря апарату РНБО Андрій Демартіно, вони й висловили бажання взяти Лієва на поруки. Сам Лієв, як ми вже казали раніше, усі звинувачення відкидає й намагається пояснити, що і як сталося. Публікує свою позицію колишній чиновник у фейсбуці. 

“Приховувати нічого. Я пройшов “поліграф”. ДВІЧІ. Мої покази були підтверджені. Щодо підписантів. В Міністерстві оборони є уповноважена посадова особа профільного департаменту на укладення контрактів. Такою особою половину 2022 року був я. Проте фактично рішення не приймались одноосібно, оскільки з метою аналізу та розгляду комерційних пропозицій працювала робоча група, куди входили різні посадові особи, а згодом – і спеціальний Центр (Центр управління забезпечення озброєнням та військової техніки), який очолював профільний заступник Міністра оборони, до складу якого своєю чергою входили керівники профільних структурних підрозділів Міноборони та Генштабу, юридичної служби, а також керівник Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки ЗСУ. Перед підписанням КОЖЕН контракт перевірявся і у разі схвалення візувався 10-12 фахівцями різних структурних підрозділів різного підпорядкування, а задля проведення технічних інспекцій за місцем знаходження товару або його виробництв залучались військові аташе у відповідній країні”.

Пояснювати Лієв взявся і співпрацю з “Львівським арсеналом”. 

“Щодо “Львівського Арсеналу”. Методика опрацювання і підписання контракту аналогічна загальному алгоритму, який я описав вище. Так, складному. Але як є. І це, напевно, таки добре, враховуючи ситуацію. Тож “Львівський Арсенал” надавав комерційну пропозицію на міни, що будуть вироблені в одній з Балканських країн. Та країна дійсно має виробництво мін, але Україні не продає. “Львівський Арсенал” у своїй пропозиції запевнив, що вирішить цю проблему, пропонував перевірити його через військового аташе і наголошував, що передоплату потребує виключно після отримання ліцензії країни ЄС, через яку товар потрапить в Україну. Тобто країна ЄС, яка є нашим надійним партнером, своєю експортною ліцензією підтвердить нам законність і спроможність постачання”.

Лієв зазначає, усі винні, звісно, мають бути покараними. Каже, він же й ініціював порушення кримінальної справи щодо підприємства.  

“Після виникнення простроченої дебетової заборгованості саме за моєї ініціативи була організована невідкладна претензійно-позовна робота, порушено кримінальну справу відносно “Львівський Арсенал” і більша частина коштів, що були внесені як передплата, були заарештовані на їхньому рахунку. Наразі продовжуються відповідні слідчі дії. Причини прострочення, які надавали в “Арсеналі”, не були “форс-мажорними обставинами”, отже, є контракт, є умови, є санкції за невиконання, під якими стоять підписи. Крапка. Умови порушено, санкції відповідні. Щобільше, якщо йде мова про шахрайство, крадіжку грошей на ЗСУ чи корупційні складові – винні мають бути покарані за усією жорсткістю законів”.

Отож Лієв вже вдома. Перед виходом із судової зали обіцяв, що буде всебічно допомагати слідству, аби повернути всі втрачені гроші і стягнути штрафні санкції.

Що відомо про Олександра Лієва

ТЕКСТ: Але у Лієва досить цікава біографія й величезний досвід роботи у різних напрямках. До слова, у 2010-2014 роках Лієв перебував у проросійській “Партії регіонів”. Якраз напередодні початку війни на Сході України, у 2013 році Лієв отримав орден святої Анни третього ступеня від голови російського Імператорського дому. Про це Лієв написав у соціальних мережах, щоправда, пізніше видалив допис. Втім згодом чоловік виправдовувався, мовляв, не вийшов з “Партії регіонів”, відповів, бо партія для нього – «це не Янукович, а люди», з якими він працював. І зазначив, що йому пропонували працювати в окупаційному уряді, але він відмовився.

А ще у 2016 році “​Центр протидії корупції” опублікував інформацію, що станом на кінець року Лієв декларує 345 тисяч доларів готівкою, походження якого важко визначити. Також дружина Лієва, Тетяна Лієва, у 2017 купила квартиру площею у понад 200 квадратних метрів в самісінькому центрі Києва, на той час Тетяна Лієва є бенефіціарною власницею ТОВ “Зручно”, яке займається працевлаштуванням та комерційною діяльністю. А тепер щодо життя під час повномасштабної війни. У березні 2022 року Олександр Лієв заявив про свій вступ до Територіальної оборони, у травні отримав нагрудний знак “За заслуги перед ЗСУ” від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Як розповів сам Олександр Лієв, від 24 лютого він обороняв Київ, а з березня доставив 14 тисяч тонн зброї у зону бойових дій. До слова, звільнити цю персону просили ще колишнього міністра оборони Резнікова, коли усі ці розмови набули розголосу, Лієв у своє виправдання навіть опублікував результати поліграфа, який він проходив перед початком роботи в міністерстві.  Нині у соцмережах підписники підтримують Лієва й вітають його із рішенням суду. 

• “Ти дуже порядна людина!Але нажаль, зараз усіх закидають підозрами! Воно їм скоро боком полізе! Щиро радий, це рідкість на сьогодні – справедливий вирок!Тримайся”
• “Пане Олександре, тримайтеся. Це показове рішення суду. Не може Замовник нести відповідальність за бездіяльність Виконавця. Слава Україні”
• “Вітаю, Олександр, дуже раді”
• “Тримайтеся!!! Правда переможе!”

Інші скандали в міністерстві

Останнім часом Міністерство оборони зі скандалів не вилазить. Нинішній очільник відомства іноді й по кілька разів на тиждень звітує про нові виявлені махінації. Зокрема 29 січня, Рустем Умєров зазначив, що у бюджет повернуто півтора млрд грн, які фігурують у корупційній схемі придбання артилерійських снарядів для ЗСУ. А ще на 1,5 млрд грн – Міністерство оборони виграло суд у справі ТОВ “Львівський арсенал” за непостачання оплачених мін. Й зазначив, очищення системи продовжуватиметься, а позапланові перевірки – тривають. 

“Команда Міністерства продовжує незаплановані перевірки складів з продуктами в військових частинах. Виявили непоставку продовольства на понад 50 млн грн. Фіксуємо порушення, по кожному випадку окремо розбираємось. За результатами попередньої поїздки минулого тижня, Міністерство оборони змінило постачальника деяким військовим частинам. Вдячний СБУ, ДБР, Нацполу та ГПУ за злагоджену кооперацію та професійну роботу. Продовжуємо далі, будуть ще новини”.

Раніше повідомлялося, що лише за останні чотири місяці внутрішній аудит виявив в Міноборони розтрат на понад 10 мільярдів гривень. 

Такі скандали й очищення системи від корупціонерів навіть під час війни дуже навіть на часі. Красти під час такої війни, коли на фронті гинуть люди! Взагалі немає совісті! Зрадників треба гнати геть у шию, світ має бачити, що навіть воююча країна у першу чергу бореться за правду, як на фронті, так і всередині країни. Тож дуже хочеться сподіватися, що усі тилові щури будуть знайдені й покарані.