Топ чиновників, які найбільше розкрадали українську армію

Тема боротьби зі зловживаннями на закупівлях для Збройних сил України не лише не згасає, а на фоні війни з РФ тільки набуває все більшої гостроти та актуальності. Своєю чергою правоохоронці, схоже, посилюють протидію корупціонерам у секторі оборонки.

Так, станом на листопад 2024-го Національне антикорупційне бюро України розслідує вже понад 60 справ про розкрадання коштів на оборонних потребах армії (зброя, їжа, фортифікації тощо).

Але проблема тінізації оборонки через корупційні схеми тягнеться ще з початку 90-х, суттєво загострилась під час АТО і широкомасштабного вторгнення Росії. А ситуацію обтяжує ще й той фактор, що реальні покарання топові злочинці і фігуранти-корупціонери по факту так поки й не отримали.

“Телеграф” зібрав у хронологічному порядку найбільш резонансні справи останніх років та прізвища топових фігурантів з-поміж чиновників, що підозрювалися в наживі на ЗСУ. Адже про деяких антигероїв пересічні громадяни та вітчизняний істеблішмент вже часом почали забувати.

Віталій Немілостівий

У 2017-му ЗМІ повідомляли, що колишній нардеп і ексміністр Немілостівий фігурував у кримінальній справі за фактом привласнення коштів оборонних держзамовлень. Восени того року СБУ провела обшуки на “Машгідропрівод” і Харківському заводі транспортного устаткування (ХЗТУ), кінцевим бенефіціаром яких був цей політик.

Як виявилося, представники заводу з метою привласнення частини отриманих за зазначені роботи коштів перерахували їх за виконання нібито субпідрядних робіт на адресу ТОВ “Машгідропрівод”, а частина — на рахунки СПД з ознаками фіктивності (ТОВ “Інтернешнл бізнес груп” і ТОВ “Егіда Торг”). В той самий час “Машгідропрівод” перевів частину грошових коштів, отриманих від ХЗТО, також на адресу вищевказаних СПД з ознаками фіктивності. В цілому понад 30 млн гривень було переведено на адресу компаній з ознаками фіктивності.

В іншому кримінальному провадженні від 2018 р. харківська поліція розслідувала, як приватна фірма-двійник ТОВ “ХЗТУ” завдала значних збитків державному однойменному підприємству.

До речі, Немілостівому ЗМІ закидали також і спробу стягнути 24 млн грн з ДП “Київський бронетанковий завод”, що могло призвести до банкрутства цього стратегічного держпідприємства. 2020-го, перебуваючи на посаді міністра стратегпрому, приватна фірма (у якій чиновник володів 24% акцій) подала відповідний позов до Господарського суду Києва.

Протягом 2006-го Немілостівий працював першим заступником гендиректора заводу ім. В.О. Малишева (найкрупніший в Україні та СНД виробник бронетехніки), а на початку 2007 р. став в.о. гендиректора заводу. Однак на цій посаді він пропрацював недовго, бо перейшов на роботу в Мінпромполітики.

Разом з тим, за даними ЗМІ, керувати заводом залишилася людина Немілостівого – Олексій Подгорний, який займав цю посаду до 2010-го.

Найгучніший корупційний скандал за цей період — кредит від російського “Укрсоцбанку” на $6,6 млн, який видавався росіянами під заставу лабораторії заводу (згодом вона вибула з держвласності). Цю справу про розтрату в особливо великих розмірах розслідувала СБУ. А приватну фірму, якій дісталася лабораторія, ЗМІ пов’язували саме з Немілостівим. А ще ця компанія через суд домагалася стягнення з заводу 25 млн грн за вимушену оренду власних приміщень.

2012-го Харківський госпсуд порушив справу про банкрутство заводу ім. Малишева.

Натомість статки Немілостівого, схоже, тільки покращувалися. Станом на 2020-й рік, за даними ЗМІ, він як чиновник отримував зарплату в 300 тис. грн. Ще 145 тис. грн доходу він мав від оборонного підприємства “Укріннмаш”. Вдома тоді чиновник отримав готівкою сотні тисяч гривень, 55 тис. доларів, 50 тис. євро, 50 тис. франків і 30 тис. фунтів стерлінгів. Чотири роки назад у політика було чотири будинки, 16 земельних ділянок, елітний Mercedes-Benz E280 4MATIC тощо.

Але найбільше громадськість тоді вразила приватна колекція Немілостівого: картини радянських і українських художників (XX—XXI ст.) — 18 одиниць; вироби зі срібла німецьких, російських і радянських майстрів (XIX—XX ст.) — 78 одиниць; меблі: “Гостинна”, “Спальня”, “Кабінет” фірми Baker Furniture — 21 одиниця; інвестиційні монети “Архістратиг Михаїл” номіналом 20 грн — 120 одиниць; ікони (XVIII—XIX ст.) — 48 одиниць. Про вартість цих цінностей — залишається тільки здогадуватися.

Політичне життя і кар’єра чиновника Немілостівого завершилася після того, як у статусі заступника міністра у 2021 р. він потрапив у “п’яне” ДТП. Згодом після гучного скандалу і резонансу він визнав свою провину, але уряд звільнив його з посади.

Свинарчукгейт

2019 року, за місяць до президентських виборів, журналісти “Bihus.info” оприлюднили кількасерійне розслідування про розкрадання держкоштів в оборонному секторі.

Кураторами корупційних схем розслідувачі назвали тодішнє президентське оточення: першого заступника секретаря РНБО Олега Гладковського (до 2014-го мав прізвище Свинарчук), його сина Ігоря Гладковського та його бізнес-партнерів Андрія Рогозу та Віталія Жукова.

Як з’ясувалось, свій бізнес схемники роками будували на контрабанді запчастин з РФ для українських оборонних заводів.

За інформацією журналістів, 2015-го Гладковський-молодший, якому на той момент було 22 роки, разом із партнерами організував контрабандні поставки, а державні оборонні підприємства переплачували за товар у 2 — 4 рази, купуючи його у фірм-прокладок. Керівництво концерну “Укроборонпром” нібито знало про ці шахрайські оборудки й давало на них згоду.

Цей скандал навколо “Укроборонпрому” і “Свинарчуків” став символом корупції за президентської каденції Порошенка.

Ігор і Роман Гринкевичи

2023-го ДБР затримало одного з найбільших постачальників Міноборони — львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича, якого звинувачували в махінаціях з контрактами на постачання одягу і харчів для армії.

За версією слідчих, підконтрольні бізнесмену компанії нібито виграли 23 тендери на 1,5 мільярда гривень для постачання одягу Міноборони. Слідство стверджувало, що оборонні замовлення мали виконувати фірми, які раніше займалися будівництвом. І не мали належних виробничих, складських та інших можливостей, щоб виготовляти і зберігати речі для потреб Міноборони.

Крім того, Гринкевич намагався дати хабар одному з керівників ДБР у розмірі $500 тис., щоб той зняв арешт із майна компаній підприємця. Але фігуранта заарештували.

Згодом стало відомо, що правоохоронці затримали і сина цього львівського бізнесмена — Романа Гринкевича. Його за іншим епізодом слідчі вважали учасником злочинної організації, яку підозрювали у поставках для ЗСУ неякісного одягу.

В’ячеслав Шаповалов

2023-го ексзаступнику міністра оборони В’ячеславу Шаповалову повідомили про підозру в перешкоджанні законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. ДБР йому інкримінувало нібито лобіювання укладення договорів про постачання неякісної амуніції для потреб ЗСУ на 1 млрд грн.

А 2024-го правоохоронці оголосили нову підозру колишнім заступнику міністра оборони і начальнику Департаменту закупівель у розтраті майже 950 млн грн на неякісних бронежилетах для армії.

Олександр Лієв

2024-го СБУ повідомила про підозру в розкраданні 1,5 мільярда гривень на закупівлі снарядів для ЗСУ колишньому і чинному очільникам Департаменту військово-технічної політики Міноборони, директору “Львівського арсеналу” і представнику іноземної фірми-посередника.

За даними слідства, 2022-го чиновники уклали контракт на закупівлю оптової партії артснарядів з постачальником озброєнь “Львівський арсенал”. Потім Міноборони перевело на рахунки підприємства всю суму, а менеджмент компанії перерахував частину грошей на баланс іноземної фірми, яка мала поставити боєприпаси до України.

Проте, за даними слідства, компанія не відправила жодного снаряда, а отримані гроші переказала на рахунки ще однієї афілійованої компанії на Балканах. Решта суми від Міноборони залишилася на рахунках української компанії в одному зі столичних банків.

За матеріалами СБУ пʼятеро людей отримали підозри за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою.

Серед найбільш топових фігурантів цієї справи — вже колишній в. о. керівника Департаменту військово-технічної політики Міноборони Олександр Лієв.

Тим не менше, попри неабиякий резонанс через згадані корупційні скандали, провадження не завершилися такими ж гучними посадками топчиновників-корупціонерів.