Українські біженці за кордоном повинні подати декларації про доходи: чим загрожує несплата податків

Українські біженці мають до 1 травня подати декларації про доходи у Державну податкову службу України, зокрема отримані за кордоном. Для контролю за  сплатою податків відбуватиметься обмін інформацією між Україною та 110 іноземними податковими адміністраціями.

Про це повідомляє видання “Главком”.

Від 1 липня 2023 року українські банки почали збирати інформацію про своїх клієнтів-нерезидентів в стандарті CRS (Common Reporting Standart) з метою інформування податкової та подальшого обміну цими даними з іншими державами. Так само інші країни проводять збір інформації у разі наявності рахунків українських резидентів.

Перший автоматичний обмін інформацією щодо фінансових рахунків за міжнародним стандартом звітності відбудеться у вересні 2024 року. 

Згідно із законом про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо імплементації цього міжнародного стандарту, країни обміняються даними за друге півріччя 2023 року. Це буде перший звітний період, а в подальшому звітним періодом вважатиметься попередній календарний рік.

Обмін інформацією торкнеться даних про власників рахунків нерезидентів, які перебувають у відповідній підзвітній державі. 

Задекларувати свої доходи, зокрема отриману за кордоном соціальну допомогу зобов’язані навіть біженці пенсійного віку. Соцдопомога не підлягає оподаткуванню, але неподача декларації може призвести до штрафу (340 грн.) у разі відмови від декларування.

Не будуть оподатковуватися в Україні кошти у закордонних банках українців, які не перевищують $250 тис. Більша сума стане приводом для “листів щастя” від податкової.

Ба більше, якщо, наприклад, соціальна служба Німеччини дізнається про наявність коштів у біженців в українських чи німецьких банках, доведеться як мінімум повернути усю отриману за два роки соціальну допомогу. Окрім того, буде необхідно повернути оплачену вартість житла та медичної страховки (а це вже близько 20 тисяч євро на одну людину). 

У разі ігнорування цієї вимоги може настати відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років за німецькими законами.