Вік не перешкода. Кити найкраще виконують стійку на голові та акробатичні трюки в старості

Цього року кити не переставали дивувати вчених: приєдналися до списку тварин, які створюють і використовують інструменти для полювання, ледь не проковтнули розгубленого тюленя і навіть стрибали на човни людей. Тепер учені виявили щось цікаве і в акробатиці китів, пише IFLScience.

Протягом 7 років вчені спостерігали за сірими китами (Eschrichtius robustus) біля узбережжя Орегону (США). Використовуючи кадри з безпілотників, вони змогли вивчити, які тактики видобутку їжі використовували кити, і виявили дивовижні зміни їхньої поведінки в міру того, як тварини ставали старшими, а їхні тіла — більшими.

Результати показують, що такі стратегії добування їжі, як плавання вперед і боком, частіше використовували молоді та дрібні кити. Водночас більші та старіші кити з більшою ймовірністю виконували стійки на голові й опускали роти на морське дно. Фактично, стояння на голові було найбільш часто спостережуваною поведінкою під час пошуку їжі й спостерігалося в 56,4% зі 160 спостережень.

За словами керівника дослідження з Лабораторії геопросторової екології морської мегафауни Інституту морських ссавців Клари Берд, результати їхньої з колегами роботи свідчать, що такі акробатичні трюки, як стояння на голові, вимагають сили та координації. Наприклад, учені помітили, що кити часто гребуть так само як синхронні плавці, коли стоять на голові — науковці вважають, що така поведінка, імовірно, засвоюється або лише в міру дорослішання.

Зазначимо, що ця популяція китів перебуває під наглядом учених з 2015 року і налічує близько 200 особин. Ці сірі кити не мандрують до Арктики, а залишаються субпопуляцією, яка харчується влітку вздовж узбережжя Орегону, Вашингтона, верхньої частини Каліфорнії та навіть Канади. Вчені зазначають, що це прибережне середовище проживання відносно неглибоке, а тому кити змушені використовувати низку способів годівлі, щоб зловити здобич.

Однак акробатика китів пов’язана не тільки з віком і розміром тіла китів, але також залежить і від здобичі, за якою вони полюють. Спостереження показали, що під час харчування креветками-мізидами кити з більшою ймовірністю роблять стійку на голові — це зумовлено тим, що креветки збираються на рифах.

Загалом учені виявили, що в міру того, як кити старіють і ростуть, вони набагато частіше вдаються до стійки на голові як до методу добування їжі. Крім того, така поведінка стає частішою зі збільшенням глибини води й перебуванням у середовищі існування рифів.

Тактика бічного плавання також збільшується зі збільшенням довжини тіла, але було виявлено, що вона найбільше використовується в кам’янистому середовищі існування. Це дає змогу припустити, що старі та довгі кити використовують її для доступу до здобичі в цих мілководних районах, оскільки стійки на голові можуть бути неможливими через недостатню глибину води.

Автори дослідження зазначають, що кити також використовують тактику, відому як бульбашковий вибух. Це один великий видих, який змушує бульбашки підійматися на поверхню води по колу. Раніше вважалося, що це робиться для збору здобичі або допомоги в її захопленні, але дослідники дізналися, що бульбашковий вибух насправді допомагає китам зберігати плавучість на мілководді.

Результати також вказують на те, що довші та плавучі кити частіше випускали бульбашки, стоячи на голові, а занурення стоячи на голові та плавання на боці були тривалішими, коли кити випускали бульбашки. Це пов’язано з тим, що у більших і довших китів легені більші, тому вони утримують більше повітря, що робить їх більш плавучими.