Епштейн хотів до путіна: що приховують “файли мільярдера” і чому Кремль мовчить

Джеффрі Епштейн — фінансист, педофіл і людина, ім’я якої й досі вибухає в інформаційному просторі, — протягом щонайменше десяти років намагався організувати особисту зустріч із Володимиром Путіним.

Про це повідомляє Sky News, посилаючись на листування, аудіозаписи та матеріали зі скандальних «файлів Епштейна».

З 2013 року Епштейн буквально полював на контакт із главою Кремля. За даними журналістів, він намагався вийти на Путіна через колишнього прем’єр-міністра Норвегії Торбйорна Ягланда, шукав посередників і навіть давав поради, як правильно писати Путіну, щоб той погодився на зустріч.

У матеріалах фігурують формулювання, тон, аргументи — усе виглядає як ретельно продумана кампанія з доступу до «великої політики». Але з одним нюансом: жодного підтвердження, що Путін коли-небудь відповів або погодився на контакт, не існує.

Ім’я Володимира Путіна згадується у “файлах Епштейна” понад тисячу разів. Так, це це не означає реальних зустрічей чи співпраці. Йдеться саме про спроби, плани, обговорення і фіксацію інтересу з боку самого Епштейна. Усі його ініціативи, за даними Sky News, були відкинуті Кремлем.

І тут починається найцікавіше.

Російські державні медіа цю історію майже повністю ігнорують. Натомість активно розганяють згадки про інших фігурантів справи — західних політиків, бізнесменів, публічних осіб. Класична тактика: мовчати про себе — і голосно тикати пальцем в інших.

А що зі справою Епштейна зараз?

Попри смерть Епштейна у в’язниці в 2019 році, розслідування фактично не завершене. Його багаторічна соратниця Гіслейн Максвелл у 2021 році була засуджена у США за торгівлю неповнолітніми з метою сексуальної експлуатації. Вона відбуває тривалий тюремний строк і продовжує оскаржувати вирок — апеляції тривають досі.

У 2024–2025 роках американські суди частково розсекретили масив документів, відомий як “Epstein files”. Це не список клієнтів, як багато хто очікував, а тисячі сторінок свідчень, листувань і згадок імен — часто без доказів злочинів, але з дуже токсичним репутаційним ефектом. Саме з цих матеріалів і стало відомо про нав’язливий інтерес Епштейна до Путіна.

Офіційна позиція Мін’юсту США залишається незмінною: прямих доказів змови чи участі конкретних високопосадовців у злочинах Епштейна не оприлюднено, але цивільні позови від жертв тривають, а нові документи й досі спливають у судах.

Чому це важливо?

Бо справа Епштейна — це вже не лише про сексуальні злочини. Це про тіньову дипломатію, доступ до еліт, гроші як універсальний ключ і те, як автократії воліють робити вигляд, що нічого не було, якщо контакт не відбувся.

Епштейн хотів зустрічі з Путіним. Путін — не захотів. Але сам факт цих спроб назавжди залишився в документах.
А документи, як відомо, мають неприємну звичку — спливати тоді, коли це найменш зручно.