Де живуть найдовше: рейтинг країн по тривалості життя у світі та місце України

У доповіді ООН “Перспективи народонаселення світу” оприлюднено прогноз очікуваної тривалості життя при народженні у 2025 році. Україна в рейтингу тривалості життя посіла 128 місце серед 238 країн та територій.

Згідно з дослідженням ООН лідером за показником щодо середньої очікуваної тривалості життя стало Монако — 87 років. Це на 13,5 років вище, ніж середній вік очікуваної тривалості життя у світі для обох статей, який у 2025 році становить 73,5 року. Другу сходинку розділили Сан-Марино та Гонконг, де в середньому прогнозується тривалість життя у 86 років.

Україна у 2025 році має очікувану тривалість життя 75 років, що ставить її на 128 місце у світі. Ще 15 років тому, цей показник не перетинав позначки 70 років. Хоч результат України нижче, ніж у більшості країн Європи, але він вищий, ніж середній показник у світі.

Рейтинг країн за показником середньої очікуваної тривалості життя:

• 1. Монако — 87
• 2. Сан-Марино — 86
• 3. Гонконг — 86
• 4. Японія — 85
• 5. Південна Корея — 85
• 6. Сен-Бартелемі — 85
• 7. Андорра — 84
• 8. Французька Полінезія — 84
• 9. Швейцарія — 84
• 10. Австралія — 84

У регіональному розрізі Західна Європа утримує лідерство. Для більшості європейських країн середня тривалість життя перевищує понад 80 років. Східна Європа демонструє нижчі результати, хоча і має позитивну динаміку.

Рейтинг країн за тривалістю життя

Хоча Японія та Південна Корея входять до світових лідерів рейтингу, однак решта країн Азії показують значно гірші результати. Наприклад, Пакистан, Афганістан та Папуа-Нова Гвінея не перевищують межі у 70 років.

Найбільш критична ситуація у Африці. Нігерія має найнижчу тривалість життя — 55 років. Багато держав континенту не досягають навіть 60 років, що на 15 років менше, ніж в Україні.

Також дані показують, що найбільша різниця в очікуваній тривалості життя між Африкою та країнами з високим доходом спостерігається у вікових групах до 5 та після 60 років. Це зумовлено тим, що немовлята та люди похилого віку потребують спеціалізованої медичної інфраструктури, до якої багато африканців не мають доступу.