В умовах воєнного стану в Україні фейкові новини стали ключовим інструментом інформаційної війни, що активно використовується ворогом для дестабілізації ситуації в країні. Поширення неправдивої інформації може спричиняти паніку, підривати моральний дух населення та знижувати довіру до державних інституцій.
Яка відповідальність передбачена в Україні за поширення неправдивої інформації, розповів адвокат, керівник Адвокатського об’єднання “Діксі Лекс” Вадим Заворітний.
За його словами, в Україні відповідальність за розповсюдження фейкових новин передбачена як адміністративним, так і кримінальним законодавством.
Адміністративна відповідальність
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у статті 173-1 передбачає покарання за дії, які можуть викликати паніку чи порушити громадський порядок. За це передбачено штраф у розмірі від 10 до 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (станом на сьогодні 1 неоподаткований мінімум доходів громадян складає 17 гривень) або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Кримінальна відповідальність
Залежно від змісту та обставин, поширення неправдивої інформації може кваліфікуватися за такими статтями Кримінального кодексу України:
- стаття 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) – відповідальність за дії, що сприяють порушенню територіальної цілісності країни, зокрема через маніпуляції або неправдиву інформацію, що підриває національну безпеку;
- стаття 111 (державна зрада) – покарання за допомогу іноземним державам або їхнім представникам у проведенні ворожої діяльності, що може включати поширення фейкових новин, спрямованих на дестабілізацію держави;
- стаття 111-1 (колабораційна діяльність) – покарання за поширення закликів або висловлення заперечення до невизначеного кола осіб, зокрема у мережі Інтернет або за допомогою засобів масової інформації;
- стаття 114-1 (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань) – покарання за вчинення умисних дій, які спрямовані на перешкоджання законній діяльності ЗСУ або інших військових формувань, поширення неправдивої інформації, що дезорієнтує військових чи громадян;
- стаття 259 (завідомо неправдиве повідомлення) – передбачає кримінальну відповідальність за поширення неправдивих відомостей про загрозу, зазвичай, це стосується випадків, коли хтось свідомо розповсюджує фейкову інформацію про закладення вибухівки, загрозу пожежі, теракту тощо, що може призвести до паніки, руйнування інфраструктури або інші негативні наслідки;
- стаття 436 (поширення пропаганди війни) – застосовується до осіб, які публічно закликають до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів;
- стаття 436-2 (виправдовування, визнання правомірною заперечення збройної агресії РФ проти України) – відповідальність сформульована діями, які полягають у виготовленні, поширенні матеріалів, у яких містяться виправдання, заперечення, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, або тимчасової окупації частини території України.
“Такі порушення можуть мати серйозні наслідки, різні строки ув’язнення. Вони залежать від характеру та тяжкості правопорушень”, – зазначив Заворітний.
Як боротися з фейками
В умовах війни інформаційна безпека є важливою складовою національної безпеки. Адвокат наголошує, що розповсюдження фейкових новин, маніпулятивної інформації та пропаганди є одним із інструментів гібридної війни, спрямованої на дестабілізацію ситуації всередині країни, підрив морального духу населення та послаблення довіри до державних інституцій.
Зокрема, багато таких новин поширюють через соціальні мережі. Користувачі часто можуть читати та розповсюджувати їх без належної перевірки та критичного аналізу.
Адвокат наголошує, що кожен громадянин може зробити свій внесок у захист інформаційного простору. Для цього варто дотримуватися наступних правил:
- перевіряти джерела інформації, віддаючи перевагу офіційним і авторитетним ресурсам;
- аналізувати стиль подачі новини – надмірна емоційність часто вказує на маніпуляцію;
- користуватися платформами для перевірки фактів, такими як StopFake;
- утримуватися від поширення сумнівних новин;
- критично ставитися до інформації, навіть якщо вона збігається з вашими переконаннями.
Спростування недостовірної інформації та відшкодування шкоди
Захист честі, гідності та ділової репутації в Україні тісно пов’язаний із правом на спростування недостовірної інформації та можливістю вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Це питання врегульоване Цивільним кодексом України (ЦКУ) та Законом України “Про інформацію”.
Стаття 277 ЦКУ передбачає, що фізична особа, чиї немайнові права були порушені через поширення недостовірної інформації про неї чи її родину, має право вимагати:
- спростування інформації особою, яка її поширила;
- відповіді у засобах масової інформації, якщо порушення стосувалося друкованих чи інших ЗМІ.
Якщо поширювач інформації невідомий, постраждала особа може звернутися до суду з вимогою встановити факт недостовірності та домогтися її спростування.
Згідно зі статтею 280 ЦКУ фізичні особи мають право вимагати відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Проте, обов’язок довести факт нанесення шкоди та визначити її розмір покладається на позивача.
Суд, розглядаючи такі справи, враховує:
- характер порушення,
- рівень фізичних або душевних страждань,
- погіршення можливостей постраждалої особи,
- ступінь вини порушника (якщо вона має значення).
Згідно зі статтею 31 Закону України “Про інформацію”, органи державної влади та посадові особи мають право вимагати лише спростування недостовірної інформації. Вони не можуть претендувати на відшкодування моральної шкоди, навіть якщо недостовірна інформація завдала їм репутаційних збитків.
