“Виключно репресивний механізм”: політолог вказав на недоліки нового законопроєкту про мобілізацію

У Верховній Раді у вівторок, 30 січня, зареєстровано новий варіант урядового законопроєкту про мобілізацію. Попередній, поданий 25 грудня, був відкинутий депутатами як такий, що не має шансів пройти голосування.

Що являє собою новий варіант резонансного законопроєкту – і якими є його шанси бути ухваленим? Про це виданню “Телеграф” розповів директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

За словами політичного експерта, новий варіант проєкту закону нам представили як нібито змінений з урахуванням критичних зауважень комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та різних відомств. Але за своєю суттю він залишився тим самим, вважає експерт.

“Логіка “люди як мобілізаційний ресурс, а не актив”, у цьому варіанті простежується, як і в попередньому, – зазначає Віталій Кулик. – Як у формі загального дизайну мобілізаційної політики, так і у формі обмежень, репресивних заходів щодо громадян, звуження їхніх прав і свобод за умов воєнного часу”.

Експерт уточнює, що є позиції, які відрізняються у цьому та попередньому варіанті. Наприклад, такі обмежувальні заходи як блокування рахунків, призупинення прав на водіння авто можливі лише через суд.

“Але уявіть собі масив навантаження на судові інстанції! Де і так є дефіцит суддів, перевантаження іншими справами. А тут — необхідність штампувати рішення, що легітимізують забаганки територіальних центрів комплектування! Може статися так, що судді почнуть під копірку, без можливості оскарження, штампувати все, що ТЦК наприймає.

За формою це буде через суд, а за змістом – легітимізація системи вседозволеності ТЦК щодо до громадян. Без можливості опротестувати такі дії. Якщо це станеться, репресивна машина набере хід. Що нічого хорошого Україні не обіцяє”, – попереджає Віталій Кулик.

Співрозмовник видання наголошує, що з погляду верховенства права далеко не кожен закон є справедливим.

Одним із яскравих прикладів, за його словами, є закони від 16 січня 2014 року (вони ж “Закони про диктатуру”), які розширювали репресивні можливості режиму Януковича щодо громадян. Прийняті Радою (хоч і зі скандалом) та підписані тодішнім президентом закони, з юридичної та формальної точки зору, мали право на життя. Але не з погляду верховенства права та справедливості. І це, зокрема, погіршило позицію того режиму, вважає Віталій Кулик.

Критикує він і пропозиції щодо військовозобов’язаних громадян України, які проживають за кордоном. Їм мають намір обмежити можливість отримання консульських послуг.

Це, попереджає Віталій Кулик, призведе не до розширення мобілізаційної бази, а до того, що українці остаточно влаштовуватимуть своє життя за кордоном. Будуть домагатися громадянства інших країн, а не просто посвідки на проживання. Обривати зв’язки з Україною. Фактично влада сама створює небезпечний прецедент, яким посилить перехід українців у громадянство інших держав, констатує директор ЦДПГС.

Норму про можливість використання поліцейських замість співробітників ТЦК для доставляння людей до терцентрів комплектування Віталій Кулик вважає величезним ударом по самих правоохоронцях.

“Ми багато зробили після 2014 року, щоб Патрульно-постова служба мала довіру. А зараз через подібні рішення вона може втратити навіть ту мінімальну довіру, яку отримала оновлена Нацполіція, – попереджає експерт. – Камери фіксації у поліції (яких немає у представників ТЦК, що “пакують” народ у бусики по всій Україні) могли б допомогти в судових розглядах, якщо дії силовиків виявляться позаправовими. Але ж ми розуміємо, що камери раптом виявляться “неробочими”, що поліція захищатиме честь мундира, система захищатиме своїх. А прав у громадян буде все менше”.

Враховуючи сказане вище, законодавцям буде складно збалансувати простір свободи і справедливості – і необхідність, прогнозує експерт.

“У мене є сумніви, що цей законопроєкт легко пройде ВР. Швидше, з цим буде проблема. Вже видно групи, зацікавлені в тому, щоб цей документ не пройшов. Тому що це не просто загубить їхній нинішній рейтинг та імідж, але ще й – наріжний камінь їхнього політичного виживання.

І це стосується не лише опозиційних сил, а й груп інтересів усередині фракції “Слуга народу”. Не всі готові йти шляхом, який вистилає цей законопроєкт. Є ті, хто вважає, що існують інші засоби підвищення довіри громадян до держави, а також проведення мобілізаційних заходів. Поки виглядає так, що даний варіант законопроєкту про мобілізацію матиме важку долю”, – підсумовує Віталій Кулик.