Навколо мобілізації в Україні наразі маса чвар і дискусій. Ще б пак, з одного боку – фронт, який потребує нових бійців, з іншого суспільство, яке обурене вибірковим підходом до мобілізації. Особливо багато питань до держслужбовців, які не переживають ні за своє життя, ні за фінанси, бо ця категорія людей звикла до пільг.
Ніхто не стане заперечувати, що на третьому році війни критично важливі для держави питання мобілізації, військового обліку та проведення ротацій. За таких обставин держслужбовці також могли б стати в нагоді на фронті.
І от в оновленому законі про мобілізацію нарешті було прописано, хто з держслужбовців має право на бронювання, а хто втрачає право на звільнення від мобілізації.
Так, в ефірі загальнонаціонального телемарафону “Єдині новини” речник Міністерства оборони Дмитро Лазуткін пояснив, що є чіткий перелік категорій, хто звільнятиметься від мобілізації.
Разом з тим, за словами Лазуткіна, державні службовці, які є військовозобов’язаними і не мають бронювання, підлягають мобілізації на загальних підставах.
Йдеться про те, що повністю заброньовані від мобілізації держслужбовці так званої категорії “А”. До них відносяться керівники селищних рад, міських рад, тобто ті люди, які очолюють структури і які, відповідно, є головами тих чи інших державних органів, органів місцевого самоврядування.
А вже люди, які очолюють певні департаменти, певні підрозділи будуть бронюватись лише на 50%.
Хто з держслужбовців не підлягає мобілізації:
- керівники міністерств і їхні заступники;
- очільники державних установ та органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
- народні депутати України та АР Крим;
- судді, зокрема Конституційного Суду, члени Вищої ради правосуддя, її дисциплінарні інспектори, а також керівники і заступники відповідних структур;
- уповноважений із прав людини;
- голова та члени Рахункової палати України;
- працівники військових адміністрацій, підрозділів ЗСУ, Міноборони, Нацгвардії, СБУ, прикордонних служб, Служби зовнішньої розвідки та інших безпекових відомств;
- дипломати та експерти МЗС, зокрема ті, хто має ранг посла;
- співробітники міжнародних організацій та представники ООН;
- експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ;
- державні службовці, які займаються юридичною, науковою чи фаховою експертизою проєктів та/або вже ухвалених нормативно-правових актів;
- спеціалісти з кібербезпеки, кіберзахисту, розроблення програмного забезпечення, баз даних і технологій для Адміністрації Президента, Верховної Ради України та Кабміну.
