Примусове накопичення: українців змусять відкладати гроші

На початку листопада голова Комітету Верховної Ради України з питань фінансів , податкової та митної політики поділився своїми міркуваннями щодо доцільності впровадження в Україні “обов’язкової накопичувальної схеми”, що фактично передбачає примусове розміщення військових облігацій серед фізичних та юридичних осіб. Про це повідомляє портал Стіна.

Данило Гетьманцев запропонував вважати своє повідомлення “першою спробою публічно обговорити це складне питання”.

Питання справді складне і важливе, тому не дуже зрозуміло, чому представники влади чекали майже 1000 днів після початку великої війни, щоб нарешті винести його на публічне обговорення.

І вже зовсім не зрозуміло, чому влада, яка має великий досвід роботи з масами, не зробила практично нічого, щоб відчутно збільшити обсяги добровільного вкладення коштів у військові облігації.

Українські журналісти намагалися донести до влади важливість цих речей вже за кілька тижнів після повномасштабного вторгнення, а ми давали свої пропозиції щодо шляхів збільшення обсягів купівлі громадянами військових облігацій одразу після появи відповідної опції у додатку “Дія”, тобто ще у жовтні 2022 року.

За час війни обсяг вкладень фізичних осіб у державні облігації (не лише військові) збільшився лише на 45,2 млрд грн до 70,5 млрд грн (станом на 22.11.2024), тоді як на рахунках домогосподарств у банках лежить майже 1,2 трлн грн (у гривні та іноземній валюті), дві третини з яких – це кошти на вимогу, решта – переважно короткострокові депозити.

Порівнюючи ці цифри, можна з жалем констатувати, що потенціал для розміщення військових облігацій серед населення на добровільних засадах було втрачено.

У цьому місці можна посперечатися з головою парламентського Комітету, який вважає, що “стимулювання попиту на ОВДП лежить передусім у площині збереження привабливих ставок за цими інструментами”. Це помилка, яку Нацбанк наполегливо насаджує з травня 2022 року.

В умовах війни дохідність навряд чи може бути основним мотивом у прийнятті рішення про купівлю облігацій, адже держава просто не в змозі запропонувати такі ставки, які компенсують ризики військового характеру. .

Тому перш ніж розпочинати розмову про “обов’язкові схеми”, влада повинна сказати, що зробила все можливе для максимального спрощення та заохочення громадян до добровільної купівлі військових облігацій. А сказати такого вона з очевидних причин не може. Можливість купити облігації через “Дія” – це добре, але зовсім недостатньо.

На жаль, час було втрачено і на сьогоднішній день обов’язкова купівля громадянами військових облігацій, незважаючи на всі перелічені вище зауваження, дійсно вбачається цілком “робочим” варіантом.

Якщо змиритися з тим, що “обов’язкової накопичувальної схеми” нам не уникнути, то на перше місце виходить питання, кого вона стосуватиметься і якими будуть умови примусового розміщення військових облігації серед населення.

Наприклад, автор цих рядків ще у лютому 2023 року пропонував розглянути можливість виплати військовими облігаціями частини заробітної плати високооплачуваним працівникам державного сектору.

Але з наведеного головою Комітету прикладу можна зробити висновок, що купувати облігації доведеться всім працюючим громадянам і, можливо, навіть бізнесу. Нескладно здогадатися, що у такому вигляді ініціатива приречена на неприйняття суспільством, адже великій кількості людей ледве вистачає грошей на харчування, а значна частина підприємств реального сектора має проблеми з оборотними коштами.

Логічним рішенням було б встановлення граничного розміру доходу (скажімо, на рівні 3 мінімальних заробітних плат), після перевищення якого починав діяти механізм обов’язкових вкладень у військові облігації.

Крім того, було б справедливо, якщо частка доходу, на яку мають купуватись облігації, зростала зі збільшенням розміру самого доходу. Фактично, такий механізм міг би забезпечити плавний перехід до впровадження прогресивного податку на доходи фізичних осіб, що передбачено Національною стратегією доходів.

Опонентам запровадження прогресивного ПДФО до припинення війни слід враховувати, що він набув поширення за часів світової війни (і відразу після неї), а під час Другої світової війни у ​​Великій Британії та США максимальні ставки цього податку перевищували 90%.

Безумовно, процес запровадження (відновлення) прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб має відбуватися з урахуванням усіх особливостей української економіки та податкового законодавства, щоб у результаті ефект не виявився негативним.