Мобілізованих почали відкликати з військових частин через судові скасування наказів ТЦК

Керівник ТЦК зобов`язаний організувати проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації. ТЦК має перевірити наявність чи відсутність права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку особи. Про це повідомляє Судово-юридична газета.

Необізнаність ТЦК про наявність у особи права на відстрочку від призову не спростовує наявності такого права. 

Зарахування до списків особового складу військової частини є похідним від наказу ТЦК про мобілізацію, а отже, такі дії військової частини також порушують права заброньованої особи, тому суд може зобов`язати військову частину ухвалити рішення про звільнення особи від проходження військової служби.

Відповідну позицію висловив Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 19 липня 2024 року по справі №300/4328/24.

Прикметно, що, в іншій справі щодо мобілізації особи, яка не досягла мобілізаційного віку, цей же суд висловив дещо відмінну позицію у частині наслідків встановлення незаконності дій ТЦК.

Обставини справи

Чоловік звернувся до суду з адміністративним позовом до ТЦК і до військової частини, в якому просив, по-перше, визнати протиправним та скасувати наказ начальника ТЦК про призов на військову службу до військової частини, по-друге, зобов`язати військову частину звільнити від проходження військової служби.

Позивача 1 квітня 2024 року було призвано на військову службу та в подальшому зараховано до списків особового складу військової частини на посаду курсанта.

Він вважає такі дії протиправними, оскільки відповідно до витягів із наказу Мінекономіки йому було надано відстрочку від призову строком на 6 місяців до 28.09.2024.

У зв`язку із наведеним, позивачем було подано рапорт командиру військової частини про звільнення від проходження військової служби на підставі абз. 2 ст. 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», абз. 1 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, військова частина відмовила у задоволенні рапорту, оскільки бронювання військовозобов`язаного, як підстава для звільнення з військової служби, не передбачена у статі 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відтак, законом передбачено, що заброньовані працівники не підлягають мобілізації.

Крім того, позивач вважає, що він не несе відповідальності за належність доведення до військової частини інформації про відстрочку, адже така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, та Генеральним штабом ЗСУ, Командуванням Сухопутних військ ЗСУ та підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють бронювання працівників.

Представник військової частини заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації і з 2.04.2024 зарахований до списків особового складу на посаду курсанта і в даний час є військовослужбовцем. Відтак, на позивача розповсюджується законодавство про проходження військової служби.

На думку представника відповідача, підстави для звільнення позивача з військові служби, які визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», відсутні. Крім того, військова частина не здійснює мобілізаційних заходів згідно з Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а оскільки позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, то мобілізаційні заходи щодо нього завершені.

В свою чергу, представник ТЦК зазначив, що документи про наявність у позивача відстрочки від призову за мобілізацією у зв`язку із бронюванням до ТЦК не надходили.

Крім того, перевіркою в АІТС «Оберіг» було встановлено, що підстав для відстрочки у позивача немає. На думку представника ТЦК, причиною відсутності документів про наявність бронювання могло слугувати те, що особа, відповідальна за військовий облік на підприємстві, де працював позивач, не надіслала такого повідомлення та/або не перевірила взяття позивача на спеціальний облік військовозобов`язаних.

Звернено увагу, що Генеральний штаб доводить накази про бронювання до відповідних ТЦК, а позивач до 30.03.2024 не перебував на військовому обліку в ТЦК, а отже ТЦК будь-яка інформація про бронювання позивача не доводилася.

Зазначає, що скасування наказу про призов за мобілізацією відповідно до ст. 26 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» не є підставою для звільнення з військової служби.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адмінсуду від 8.07.2024 забезпечено позов шляхом заборони військовій частині вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення військовослужбовця-позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що факт наявності бронювання на підприємстві в порядку, встановленому КМУ, є самостійною і достатньою підставою для отримання відстрочки від мобілізації. ТЦК в процесі здійснення мобілізаційних процедур повинен з`ясувати наявність підстав для відстрочки, звільнення від військової служби, що передбачено Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Що вирішив суд

Суд встановив, що у листопаді 2020 року позивач прийнятий на роботу в ПрАТ на посаду машиніста крана, що підтверджується довідкою від 2.04.2024.

Відповідно до витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного, який працює в ПрАТ на посаді машиніста, відповідно до наказу Мінекономіки від 28.06.2023 надано відстрочку від призову на 6 місяців до 28.12.2023, надалі відстрочку продовжено до 28.09.2024 відповідно до наказу від 28.03.2024.

3.04.2024 ПрАТ надіслано начальнику ТЦК про повідомлення про бронювання військовозобов`язаних згідно зі списком, серед, яких є позивач.

Відповідно до витягу із наказу начальника ТЦК від 1.04.2024 позивача призвано на військову службу.

На рапорт позивача від 13.04.2024, військова частина листом від 4.05.2024 повідомила, що підстава наявності бронювання для звільнення з військової служби не передбачена , а отже відсутні правові підстави для звільнення з військової служби.

Суд вказав, що статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, яких заброньовано на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Мінекономіки від 28.03.2024 позивача заброньовано за ПрАТ «Івано-Франківськцемент» та надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 28.09.2024.

Відтак, на момент винесення наказу начальника ТЦК від 1.04.2024, у відповідності до вимог статті 23 Закону №3543-XII позивач мав відстрочку від призову на військову службу у строк до 28.09.2024 включно, а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Проте ТЦК не було вжито належних заходів щодо з`ясування таких обставин.

Суд зазначає, що відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, виконання завдання з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, призову громадян на військову службу покладені саме на районні ТЦК.

Щодо доводів ТЦК про те, що до 30.03.2024 позивач не перебував на військовому обліку, та інформація про бронювання позивача відсутня, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 Положення ТЦК виконують покладені на них завдання у взаємодії з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №154 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), районні ТЦК, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Також за приписами п.15 Положення керівник ТЦК зобов`язаний організовувати проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації.

З наведеного слід дійти висновку, що обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ТЦК мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.

До того ж, судом з`ясовано що із АІТС «Оберіг» ТЦК було відомо, що позивач перебував на обліку в ТЦК, що спростовує позицію ТЦК, що позивач не прив`язаний до жодного ТЦК.

Крім того, як зазначалось вище, 3.04.2024 ПрАТ «Івано-Франківськцемент» надіслано лист начальнику ТЦК щодо повідомлення про бронювання військовозобов`язаних згідно зі списком, серед, яких є позивач, який було вручено відповідачу.

Водночас, пунктом 6 Постанови №194 прямо передбачено, що Міністерство оборони організовує через Генеральний штаб Збройних Сил доведення в одноденний строк до ТЦК витягів з наказів Мінекономіки.

У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, де працює позивач, ТЦК, а не від дій позивача.

Більше того, необізнаність ТЦК про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону №3543-XII.

На переконання суду, в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.

З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ТЦК про призов на військову службу під час мобілізації у частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до військової частини, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги – зобов`язати військову частину звільнити від проходження військової служби позивача, суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ТЦК про призов.

Водночас, суд звертає увагу, що зарахування позивача з 2.04.2024 до списків особового складу військової частини є похідним від наказу про мобілізацію, а отже, такі дії також порушують права позивача, а тому, за таких обставин, слід зобов`язати військову частину ухвалити рішення про звільнення позивача від проходження військової служби.

Отже, суд визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК про призов позивача і зобов`язав військову частину прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача.

Прикметно, що у рішенні від 28 червня 2024 року по іншій справі №300/1914/24 Івано-Франківський окружний адміністративний суд вказав, що п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

І серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.

«Визнання протиправними дій чи рішень ТЦК , які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав останнього, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача не може бути звільнення позивача з військової служби.

Правовідносин між позивачем та відповідачем, пов`язані з мобілізацією, завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира Військової частини» – підкреслив суд.