Суд визнав ухилянтом студента духовного вишу, який сховався від ТЦК в машині

Решетилівський районний суд Полтавської області визнав винним колишнього студента духовної колегії в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації і призначив три роки позбавлення волі. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на дані судового реєстру.

За матеріалами справи, на початку квітня 2022 року обвинувачений пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК), яка визнала його придатним до військової служби. У травні того ж року працівники ТЦК намагалися вручити йому «бойову»  повістку про відправку до війська. Це відбулося на території автовокзалу Решетилівки на Полтавщині. Однак обвинувачений відмовився отримувати, бігав навколо своєї машини, а потім заліз усередину салону та закрився від представників ТЦК. Та все ж текст повістки було зачитано у присутності двох понятих і зафільмовано на відео.

У суді обвинувачений вини не визнав. Він вважав, що йому повістку вручили під примусом неповноважні особи. На цей аргумент відреагувала Феміда: у квітні 2021 року військові комісаріати реформувалися у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. На ТЦК і покладено обов’язок здійснювати мобілізацію населення.

Крім цього, обвинувачений стверджував: після ВЛК йому видали тимчасове посвідчення військовозобов’язаного без роз’яснення на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою. Чоловік зауважив, що є віруючою людиною та прихожанином Української автокефальної православної церкви Харківсько-полтавської єпархії. Внутрішні протиріччя, пов’язані з релігійними переконаннями та змушення його працівниками ТЦК користуватися зброєю, призвели до помилки, а не до вчинення злочину, наголосив обвинувачений.

Цей доказ також розбив суд. Як з’ясувалося під час допиту свідків та дослідження матеріалів справи, протягом 2009-2014 років обвинувачений навчався у вищому духовному навчальному закладі «Колегія Патріарха Мстислава» на факультеті богослужіння. Однак достроково залишив заклад у зв’язку із сімейними обставинами, не захистивши дипломної роботи. Феміда заявила, що обвинувачений не надав жодних доказів, що наразі належить будь-якої релігійної організації.

Окремо суд зупинився на трактуванні закону про альтернативну (невійськову) службу та статті 35 Конституції, яка передбачає заміну військової служби на невійськову для громадянина з релігійними переконаннями, які забороняють брати до рук зброю. На думку суду, Основний закон визначив конституційну гарантію, але не унормував спосіб її реалізації.

«В умовах збройної агресії РФ проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни… Відмовляючись від служби у збройних силах з міркувань совісті, особа має продемонструвати наявність у неї відповідних глибоких, щирих та послідовних релігійних переконань певними даними, крім власних слів і тверджень близьких осіб (інформацією про публічні висловлювання у минулому такої світоглядної позиції, участь у суспільних рухах пацифістської спрямованості тощо)», – дійшов висновків суд.

Що стосується обвинуваченого, то Феміда не знайшла підстав, які давали б йому право на відмову від військової служби та її заміну альтернативною (невійськовою) службою.

Крім цього, суд вважає недоведеними аргументи сторони захисту щодо опіки та догляду обвинуваченим за своїм рідним братом-інвалідом (помер у вересні 2022-го). Хлопець мав важку хворобу нирок, перебував на гемодіалізі. Дійсно, у 2022 році обвинувачений возив хворого брата на медичні процедури. Однак, як заявила у суді лікар-нефролог, підвезенням хворого на гемодіаліз могли займатися й інші близькі родичі (покійний мешкав спільно з батьками та двома рідними братами).

Також, як зазначив суд, обвинувачений не був офіційний опікуном вже покійного брата.

Під час ухвалення вироку суд не взяв до уваги доповідь органу пробації, який вважав, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі. Водночас Феміда підсумувала: «…звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання».